Tepциha

TEPЦИHA (iтал. terzina» вiд terza» третя) тверда строфiчна
форма, шо складається з низки тривiршiв, у яких серединний
неримований (холостий) вiрш кожноï попередньоï строфи
римується з крайнiми вiршами наступноï (aba bcb cdc i т.д.);
закiнчується Т. самотнiм холостим вiршем (тому Й.В.Гьоте казав, шо
Т. нiколи не закiнчиться). Найчастiше Т. видiляються графiчно: Снiжок
паде. Летять листочки бiлi. Як у салi пахучий вишнi цвiт, Коли вiтрець
порушить злегка гiлля. Снiжок паде… Отак з забутих лiт Летять на
мене незабутнi мрiГ, Бiленькi-бiлi. мов лiлеï ивiт. Снiжок
паде… Немов крiзь мряку мрiє Якийсь далекий, гарний, добрий
свiт. Де все цвiте, смiється, променiє, Це спомини моïх
дитячих лiт. (Б .Л єп к ий) Т. постала з iтал. фольклор, тривiршiв
(сгорнелло»), у яких к о ж н и й наступний пiдхоплює риму
попереднього. Склалася Т. в кiн. XIII ст. i була канонiзована у X1II-XIV
ст. Данте Алiгєрi в Божественнiй комедiï (1307-1321). Ця
поема написана iтал. 13-складником, але у процесi розповсюдження Т. у
Польщi складають 11-ти або 13-ти-складником, у Францiï — 6-
стоповим ямбом, у герм, та сх-словян. поезiï, зокрема, при
перекладах Дантовоï поеми, вживається 5-ти стоповий. iнодi
пiд франц. впливом 6-ти столовий ямб. Зустрiчаються i порушення
цiєï традицiï (напр., Т, рос. поета XX ст. В.Брюсова
«Як ясно, як лагiдно в небi! (Как ясно, как ласково небо!) написано
амфiбрахiєм; тв. рос. поета XX ст. В.Хлєбнiкова «Змiй
потягу» написано акцентним вiршем та iн.). У поль. поезiю Т.
запровадив у 3-й чвертi XVI ст. Я.Кохановський. Надто ж часто до
неï зверталися поети перiоду «Молодоï Польщi» (1890
— бл. 1918) як у лiрицi, так i в лiро-епiцi (напр.
«Христос» Я.Каспровича). В Росiï, крiм перекладiв
Божественноï комедiï i наслiдування (напр., iронiзацiя
О.Пушкiна I далi ми пiшли страх охопив мене…») до Т.
зверталися О.Плетньов, .К.Толстой, К.Фофанов, К.Бальмонт, Вяч.Iванов та
iн. В укр. поезiï Т. представлена iменами
1.Франка (Вступ» до поеми Мойсей», частково поема Похорон),
С.Чарнецького, I.Крушель- ницького, М.Рильского (вступ до вiрш,
повiстi Марина»), Ю.Клена (поема «Попiл iмперiï) та
iн. Т. не повязана з жанр, настановою (еклоги iтал. поета XV ст. Л.
деМедiчi, поема iтал. поета XV ст. М.Боярдо Тарокки, сатири iтал.
поета ХУ-ХЛ ст. А.Арiосто, Ода захiдному вiтровi англ. поета XIX ст.
П.Б.Шеллi, проз, пасторальний ром ан вперемiш з Т. Амето, або Комедiя
флорентiйських нiмф iтал. поета XIV ст. Дж.Боккаччо та iн.). Не
має Т. й стильовоï змiстовностi. Так, крiм серйозних Т.
(Страшнi терцини I.Франка; Терцини нiм. поета i драматурга ХIХ-ХХ ст.
Г.Гауптмана, Прощання з Чiлi кубинського поета XX ст.
Н.Гiльєна), зустрiчаються й сатир. (Терцини» словен. поета
XIX ст. Ф. Прешерна та iн.). Борис Iванюк