Агада

АГАДА (Гагада) власне, частина Талмуду. За жанр, складом це зб. притч,
байок та афоризмiв, якi виникли в раббiнiстському середовишi Сер-вiччя з
усних пояснень зб. рел. законiв й приписiв юдаïзму (Галаха, II ст,
н.е.). А. це, власне, поет, мiнiатюри в прозi, якi ввiбрали в себе й
iсг. факт, i документ, i енергiю поет, гiмну, й коментарi до Танаху (Ст.
Завiту). Суто нар., побутова за походженням, А. дуже невимушена шодо
форми; еп ос, лiрика та дiалог тут неподiльно злитi. За змiстом А.
буває на гранi єресi та апокрифу бiбл. авторитетам i, часом,
Самому Творцевi до вуст вкладено надзвичайно смiливi, ледь не задирливi
формулювання. Вiльна гра символiчними паралелями, збереження живого
подиху реальностi й водночас, зв'язанiсть iз колом сюжетiв Бiблiï
робить А, яскравою пам'яткою сер- вiч. гебр. словесностi. Духов.-етил,
коренi А. можна простежити в писаннях Соломона та хакамiв i соферiв
русалимського Храму, котрi в сер. 1 тис. до н.е. обєднали
своï творiння як частину Ст, Завiту пiд егiдою iменi Соломона
Премудрого в книгах Притч («хакам мудрець, хокма мудрiсть, поняття,
дуже популярнi в євр. культурi; пор, також араб, «хакам
мудрець; в євр. рел. громадi рабину допомагає саме
«хахам, який вiльно iнтерпретує Ст. Завïг; звiдси
популярне в наш час слово «хохма» анекдот, змiст якого
важливий з полiт, чи морального погляду, але викладений в задерикуватiй
iронiчнiй формi). А. є також безпосереднiм джерелом гебр.
фольклору та л-ри бiльш пiзнiх часiв. Так, в традицiях А. написано
«Пiсню над пiснями» Шолом-Алейхема: тут iсторiю юнацького
кохання автора, пережитого в маленькому укр. мiстi Переяславi,
трактовано з гумором стосовно до бiбл. зразка, але одночасно вона
високопоет. наче на картинi М.Шагала закоханi летять над миршавим
пейзажем мiстечка. Збирачами та iнтерпретаторами сюжетiв А, виступали,
члени юдаïстськоï секти хасидiв. Вiдбиток стилiстики А. можна
спостерiгати в «Книзi розважальних та повчальних iсторiй cep-вiч.
христ. єпископа Григорiя Iоана Абуль-Фараджа Бар-Ебрея (тобто сина
єврея), який в VI ст. створив низку чудових тв. араб, мовою, що
виразно наслiдують А. Традицiï А. широко використовуються, так
видатний євр. мислитель XX ст. М.Бубер. котрий дбайливо збирав
такого роду фольклор, сюжети, шо. очевидно, вiдповiдало його
вiльнодумству. Семен Абрамович