СПОСОБИ ПОРIВНЯЛЬНОГО ДОСЛIДЖЕННЯ ЛIТЕРАТУР
СПОСОБИ ПОРIВНЯЛЬНОГО ДОСЛIДЖЕННЯ ЛIТЕРАТУР. Засновком будь-якого
порiвн. дослiдження є вiднаходження й накопичення т. зв. казусiв,
тобто випадкiв подiбностей мiж п-рами, лiт. тв., ïх окр.
складниками, бiографiями письменникiв тощо, Вочевидь таке просте
зiставлення ше не є наук., а лише добором фактичного матерiалу,
який належить пояснити, пiдгрунтям для застосування компаративiстських
методiв. Перше пояснення феноменiв мiжетнiчних подiбностей було
започатковано в порiвняльно-iсторичному мовознавствi, звiдти
екстрапольовано в фольклористику, коли мiфологiчна школа висунула першу
розгорнуту компаративiстичну теорiю: спiльнiсть i подiбнiсть
пояснюється походженням з прадавньоï мов., рел., культ.,
фольклор, спiльноти, а вiдмiнностi пiзнiшими розходженнями. Перенесення
цього погляду до лiт-знавства започаткувало iст.-генетичний метод
(пiдхiд). Друге пояснення запропонувала в 1870-90-х рр. мiграцiйна школа
на пiдставi знов-таки фольклору, а також сер.-вiч. писемностi:
спiльнiсть та подiбнiсть визначаються мiжетнiчними впливами тобто
контактами або взаємодiєю. Цей погляд лежить у основi
контактологiчного пiдходу. Третє пояснення, шо було дано в 1870-90-
х рр. представниками антропологiчноï школи в етнологiï та
фольклористицi полягає в ствердженнi, шо подiбнiсть культ, явиш у
життi рiзних етносiв є наслiдком самостiйного постання на подiбних
стадiях сусп. i культ, розвитку. Перенесення цього постулату до лiт-
знавчоï компаративiстики дало типол. пiдхiд. Як засоби порiвняння
iст.-типол., iст,- генетичний i контактологiчний (взаємодiй), так
i явища лiт. подiбностi на основi самостiйного виникненя, спiльного
походження чи взаємодiй не слiд вiдривати одне вiд одного. Вони
перебувають у дiалектичнiй єдностi. В усiх випадках iдеться про
виникнення подiбних лiт. явищ на подiбному соц. грунтi. Що ж до iст.,
генетичних та контактних чинникiв, то хоча вони принципово вiдмiннi, але
при аналiзi конкретних казусiв ïх важко розмежовувати. Основним
слiд уважати самовиникнення. Взаємодiю можна вважати нiби видом
самовиникання, дуже важливим i поширеним. Вона має мiсце, коли
письменник знайомиться з лiт. тв., в яких розв'язанi певною мiрою тi
завдання, що стоять перед ним, i письменниковi немає сенсу вдруге
вiдкривати вже вiдкрите. Г.Плеханов писав з цього приводу: Вплив
лiтератури однiєï краïни на л-ру iн. прямо пропорцiйний
подiбностi сусп. вiдносин цих краïн. Вiн зовсiм не iснує,
коли ия подiбнiсть дорiвнює нулю. Вiдносне поширення трьох
випадкiв подiбностей iст. i жанр, зумовлено. З плином часу та змiцненням
мiжнар. звязкiв кiлькiсть запозичень збiльшується порiвняно з
кiлькiстю збiгiв. Письменник, вiдгукуючись на потреби сусп. життя,
частiше знаходить розвязання в iн. л-рах, зтв. яких знайомиться в
оригiналах та перекладах. Величезний розвиток перекладацькоï
дiяльностi в наш час є проявом змiцнення мiжнар. лiт. звязкiв,
значним кроком до створення справжньоï свiт, л- ри майбутнього. З
iн. боку, ускладнення життя людства теж вiдносно зменшує
можливiсть самовиникання. Найдавнiшi та найпростiшi жанри (трудова
пiсня), а частково й сюжети (анекдоти про дурнiв) та худож. прийоми
(прийом психологiчного. паралелiзму) могли виникати самостiйно. Але.
напр., жанри iст. та психол. роману, прийоми худож.-психол. аналiзу
вироблялися в умовах лiт. взаємодiй. В одних жанрах бiльше
дiє чинник самовиникання, в других спiльного походження, у третiх
взаємодiя. Так, нар. героïчний епос самобутнiший: тут
подiбностi звичайно пояснюються типол. причинами. У лицарсько- романт.
епосi, з од. боку, й нар. баладi, з iн., що iст. прийшли на змiну
героïчному епосовi, мiжнац. подiбностi частiше пояснюються
взаємодiєю. Застосування компаративiстичних наук, методик аж
нiяк не заперечує доконечностi використовувати в порiвн. лiт-
знавствi як допомiжнi конкретно-iст.. лiт.-лiнгвiстичний, структурний та
iн. методи. Анатолiй Вопков
