СПОСОБИ ПОРIВНЯЛЬНОГО ДОСЛIДЖЕННЯ ЛIТЕРАТУР
СПОСОБИ ПОРIВНЯЛЬНОГО ДОСЛIДЖЕННЯ ЛIТЕРАТУР. Засновком будь-якого порiвн. дослiдження є вiднаходження й накопичення т. зв. казусiв, тобто випадкiв подiбностей мiж п-рами, лiт. тв., ïх окр. складниками, бiографiями письменникiв тощо, Вочевидь таке просте зiставлення ше не є наук., а лише добором фактичного матерiалу, який належить пояснити, пiдгрунтям для застосування компаративiстських методiв. Перше пояснення феноменiв мiжетнiчних подiбностей було започатковано в порiвняльно-iсторичному мовознавствi, звiдти екстрапольовано в фольклористику, коли мiфологiчна школа висунула першу розгорнуту компаративiстичну теорiю: спiльнiсть i подiбнiсть пояснюється походженням з прадавньоï мов., рел., культ., фольклор, спiльноти, а вiдмiнностi пiзнiшими розходженнями. Перенесення цього погляду до лiт-знавства започаткувало iст.-генетичний метод (пiдхiд). Друге пояснення запропонувала в 1870-90-х рр. мiграцiйна школа на пiдставi знов-таки фольклору, а також сер.-вiч. писемностi: спiльнiсть та подiбнiсть визначаються мiжетнiчними впливами тобто контактами або взаємодiєю. Цей погляд лежить у основi контактологiчного пiдходу. Третє пояснення, шо було дано в 1870-90- х рр. представниками антропологiчноï школи в етнологiï та фольклористицi полягає в ствердженнi, шо подiбнiсть культ, явиш у життi рiзних етносiв є наслiдком самостiйного постання на подiбних стадiях сусп. i культ, розвитку. Перенесення цього постулату до лiт- знавчоï компаративiстики дало типол. пiдхiд. Як засоби порiвняння iст.-типол., iст,- генетичний i контактологiчний (взаємодiй), так i явища лiт. подiбностi на основi самостiйного виникненя, спiльного походження чи взаємодiй не слiд вiдривати одне вiд одного. Вони перебувають у дiалектичнiй єдностi. В усiх випадках iдеться про виникнення подiбних лiт. явищ на подiбному соц. грунтi. Що ж до iст., генетичних та контактних чинникiв, то хоча вони принципово вiдмiннi, але при аналiзi конкретних казусiв ïх важко розмежовувати. Основним слiд уважати самовиникнення. Взаємодiю можна вважати нiби видом самовиникання, дуже важливим i поширеним. Вона має мiсце, коли письменник знайомиться з лiт. тв., в яких розв'язанi певною мiрою тi завдання, що стоять перед ним, i письменниковi немає сенсу вдруге вiдкривати вже вiдкрите. Г.Плеханов писав з цього приводу: Вплив лiтератури однiєï краïни на л-ру iн. прямо пропорцiйний подiбностi сусп. вiдносин цих краïн. Вiн зовсiм не iснує, коли ия подiбнiсть дорiвнює нулю. Вiдносне поширення трьох випадкiв подiбностей iст. i жанр, зумовлено. З плином часу та змiцненням мiжнар. звязкiв кiлькiсть запозичень збiльшується порiвняно з кiлькiстю збiгiв. Письменник, вiдгукуючись на потреби сусп. життя, частiше знаходить розвязання в iн. л-рах, зтв. яких знайомиться в оригiналах та перекладах. Величезний розвиток перекладацькоï дiяльностi в наш час є проявом змiцнення мiжнар. лiт. звязкiв, значним кроком до створення справжньоï свiт, л- ри майбутнього. З iн. боку, ускладнення життя людства теж вiдносно зменшує можливiсть самовиникання. Найдавнiшi та найпростiшi жанри (трудова пiсня), а частково й сюжети (анекдоти про дурнiв) та худож. прийоми (прийом психологiчного. паралелiзму) могли виникати самостiйно. Але. напр., жанри iст. та психол. роману, прийоми худож.-психол. аналiзу вироблялися в умовах лiт. взаємодiй. В одних жанрах бiльше дiє чинник самовиникання, в других спiльного походження, у третiх взаємодiя. Так, нар. героïчний епос самобутнiший: тут подiбностi звичайно пояснюються типол. причинами. У лицарсько- романт. епосi, з од. боку, й нар. баладi, з iн., що iст. прийшли на змiну героïчному епосовi, мiжнац. подiбностi частiше пояснюються взаємодiєю. Застосування компаративiстичних наук, методик аж нiяк не заперечує доконечностi використовувати в порiвн. лiт- знавствi як допомiжнi конкретно-iст.. лiт.-лiнгвiстичний, структурний та iн. методи. Анатолiй Вопков
