Шванк

ШВАНК (сер ,-верхньо-нiм. swanc витiвка, жарт) коротка оповiдь анекдот, характеру з парадоксальним пуантом» або новелiстична iсторiя про веселий, кумедний випадок у вiршах чи прозi, нерiдко з грубим, непристойним змiстом та моралiзаторськими тенденцiями. Починаючи з IХ-Х ст., з являються лат. Ш. ант. та сх. походження, особливо у Францiï та Нiмеччинi (Селянин Унiбос та iн.). Пiд час хрестових походiв вiдбувається активний обмiн сюжетами i мотивами Ш. помiж Сх. i Зх. За формою та iдейним змiстом Ш. наближається до ренесансних новел (зб. Новелiно) та франц. фабльо, з яких запозичував своï мотиви один з родоначальникiв жанру нiм. поет Штрiкер, автор знаменитоï зб. Пiп Амiс» (1230), в якiй вiн закладає традицiю циклiзацiï окр. Ш, навколо центр, героя. Серед найпопулярнiших фiгур, котрi дiють у Ш., можна назвати Нейдгардта фон Ройєнталя, попа з Каленберга, Маркольфа, Петера Лоя, Тiля Ойленшпiгеля. Починаючи з XVI ст., поряд з прозовими Ш. з'являються також вiрш. Ш. з наïвним гумором у творчостi нюрнберзького майстерзiнгера Ганса Сакса, який не лише показує людськi слабкостi i вади, але й завжди дає моральнi настанови. Проте значно популярнiшими залишаються все-таки нар. та автор, зб. проа Ш., як правило, в циклiчнiй формi (Шiльдбюргери, Дорожна книжечка (1555) Й,Вiкрама, Товариство в саду (1556) Я.Фрея, Розваги в дорозi» (1557) М.Монтана, Нiчна книжечка (1559) В.Шумана). ïх сюжети зводяться до перемоги простолюдина-бюргера над позiрно переважаючим противником за допомогою хитрошiв. винахiдливостi, дотепних вигадок. Цi конфлiкти нерiдко мають становий характер i заснованi на сутичках мiж можновладцями та гнобленими. В XVII ст. жанр починає занепадати, шоби в кiн. XVIII ст. знову вiдродитися в т.зв. мюнхгаузенiадах А.Бюргера, Й .Г.Ф осса, Й.П.Гебеля. На зламi ХIХ- ХХ ст. Ш. поступово витiсняється анекдотом. Антологiï Ш. мали вплив на розвиток проа роману. Петро Рихло