ЛIТЕРАТУРНА ПIДЗОНА

ПРИБАЛТIЙСЬКА КУЛЬТУРНО-ЛIТЕРАТУРНА ПIДЗОНА, частина балтiйськоï
культурно-лiтературноï зони комплекс культур: лит., латис. та
естон. народiв (на територiï Естонiï також мешкають малi
народностi: лiви i волi, культура яких розвивалася у тiснiшому зв'язку з
естон.). Знаходячись на перехрестi торгових шляхiв, прибалта здавна мали
вiдносини з багатьма європ. та аз. народами. Так, у IX — 1-й
пол. XI ст. в Прибалтику проникають такi речi араб, та вiзант.
походження, як дiргеми, скляне намисто, черепашки каурi, парча, а з Зх.
франкськi та сканд. мечi, черепахоподiбнi фiбули. У 2-й пол. XI ст.
з'являється продукцiя з рус. князiвств (переважно прикраси). У
XIII ст., пiсля вторгнення в Прибалтику нiм. хрестоносцiв, майже вся
ïï територiя, разом з торгiвельними шляхами, перейшла в руки
нiм. феодалiв та торговцiв. Вплив культур рiзних європ. та аа
народiв на культуру народiв П.к.-л.п. постiйно змiнювався залежно вiд
полiт, ситуацiï. Значними та тривалими були впливи нiм. культури,
часто у пруському варiантi, та рос. культури. Через Прусiю в Прибалтику
потрапили i поширилися рел.-полiт, iдеï М.Лютера. Один з найстарiших.ун-
тiв П.к.-л.п. Вiльнюський, шо почав формуватися ще 1566. був створений
єзуïтами саме для протидiï лютеранам. Нiм. культ,
досягнення в Прусiï (фiлософiя I.Канта) були важливим елементом
культ, зв'язкiв прибалт, народiв з нiмцями. До того ж. в Прибалтицi
мешкало багато нiмцiв з XIII ст. аж до 2-оï свiт, вiйни, а з XVIII
ст.. тобто з кiн. Пн. вiйни i приєднання бiльшостi прибалт, земель
до Росiï, мешкає багато росiян. Крiм нiм. та рос. культ,
впливiв, лит. культура довгий час, особливо в перiод iснування Речi
Посполитоï, а також в перiод перебування Польшi та Литви у складi
Рос. iмперiï, була повязана з поль. Яскравим пiдтвердженням цього
зв'язку є творчiсть поль.-лит. поета
A.Мiцкевича (Мiцкявiчюса). Естон. культура завжди була пов'язана з фiн.
Так, естон. руни мають органiчний звязок з фiн.-карельськими рунами,
а Калевала, мала в Естонiï дуже широке розповсюдження, [н.
прикладом фiн.-естон. культ, вiдносин є дiяльнiсть корифея фiн.
та естон. архiтектури класицизму К.Л.Енгеля. З XVIII ст., коли Росiя
здобула вихiд до Балт. моря, роля рос. культури значно зросла. Санкт-
Петербург став не лише найбiльшим балт. портом, але й одним з
найзначнiших культ, центрiв П.к.- л.п.. з ун-том, видатними дiячами
науки й культури, лiтераторами, будiвничими та рiзьбярами,
здебiльшого запрошеними iз Зх. вропи, шо створювали неповторний
вигляд мiста (К.Россi,
B.Растреллi. Е.М.Фальконе). Водночас розвивалися наука, мист-во, л-ра i
тих народiв, якi опинилися у складi Росiï (поляки, фiни,
естонцi, латишi, литовцi). У ХУIII-ХIХ ст. в Естонiï рiзко
зросла кiлькiсть кн. естон. мовою (до цього перiоду кн. в
Естонiï та Латвiï видавалися здебiльшого нiм. та лат.
мовами), а 1739 видано повний естон-мов. текст Бiблiï величезним
на той час накладом, шо свiдчить про широке розповсюдження
грамотностi серед естон. народу. Пiд впливом iдей Просвiтництва,
естон. мовою почали видавати i свiтську л-ру (дидактичнi кн.
Ф.В.Вiллманна i Ф.Г.Арвелiуса), було створено Естляндське лiт.
товариство, одним iз засновникiв якого був акад. Ф.Вiдеманн. Серед
дiячiв культури, шо писали естон. мовою, були, крiм естонцiв, i нiмцi
(драматург А.фон Коцебу), i росiяни (публiцист Ф .Руссов), i
представники iн. народiв, що ще раз пiдтверджує тiснi культ,
контакти в П.к.-л.п народiв iндоєвроп. та уральських сiмей. Але
пiд час перебування прибалт, земель, Фiнляï iдiï та частини
Польшi у складi Росiï було й багато явиш гальмування з боку
Росiï нормального розвитку культури народiв цих земель. У тiй
частинi Литви, що остаточно вiдiйшла до Росiï наприкiн. XVIII
ст., на довгий час була заборонена лат. графiка лит. мови, створена
ше в XIV ст., i насильно замiнена кирилицею. Естонцi, латишi та
литовцi досягай значного рiвня розвитку науки, л-ри та мист-ва.
Далеко за межами Прибалтики вiдомi естонцi Яан Кросс.
C.Розенплентєр, Ф.Р.Фельман, Ф.Р.Крейивальд, Культура Латвiï
та Литви має яскравi нац. особливостi-, латис. письменник
Я.Райнiс використовував не тiльки латис. фольклор (драма Вогонь i
нiч»), але й бiбл., ант. мотиви (трагедiï ‘Йосип та
його брати «, «Кай Гракх) та iн. нац. первнi (мотиви рос.
билин в трагедiï Iлля Муромеиь та мотиви естон. казки у
пєсi Золотий кiнь ). Вiдомi латис. майстри балету з родини
Лiспа. В Литвi видатними поетами та прозаïками є
К.Донелайтiс (XVIII ст.), А.Страздас (ХУШ-ХIХ ст.) «отцi лит.
л-ри В.Креве (Креве-Мiцкявiчюс), Ю.Янонiс, С.Нерiс. А.Венцлова,
П.Цвiрка. М.Слуикiс. Е.Межелайтiс, Ю.Балтушiс. Багато з них
використовували нац. фольклор, мотиви (Креве у «Легендах
Дайнавськоï давнини чи Нерiс у поемi Егле, королева вужiв).
Глибоко пронизанi нац. духом i тв. лит. композитора та маляра
М.Чюрльонiса. Культура прибалт, народiв протягом XVIII-XX ст. тiсно
повязана з iн. культурами (напр., лит.-рос. поетЮ.Балтрушайтiс).
Створювалася i створюється i рос. (з Естонiєю повязана
доля поетiв I.Северянина та Д .Самойлова, з Латвiєю
прозаïкiв М.Задорнова та В.Пiкуля), гебр, (раббi Шабтай га-
Кохен) та iн. л-ри (мiм., пол., бiлор.). Юрiй Ткачов