КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/pribaltiyska_kulturno-literaturna_pidzona.dhtml

	ЛIТЕРАТУРНА ПIДЗОНА orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17408
 ПРИБАЛТIЙСЬКА КУЛЬТУРНО-ЛIТЕРАТУРНА ПIДЗОНА, частина балтiйськоï культурно-лiтературноï зони комплекс культур: лит., латис. та естон. народiв (на територiï Естонiï також мешкають малi народностi: лiви i волi, культура яких розвивалася у тiснiшому зв'язку з естон.). Знаходячись на перехрестi торгових шляхiв, прибалта здавна мали вiдносини з багатьма європ. та аз. народами. Так, у IX — 1-й пол. XI ст. в Прибалтику проникають такi речi араб, та вiзант. походження, як дiргеми, скляне намисто, черепашки каурi, парча, а з Зх. франкськi та сканд. мечi, черепахоподiбнi фiбули. У 2-й пол. XI ст. з'являється продукцiя з рус. князiвств (переважно прикраси). У XIII ст., пiсля вторгнення в Прибалтику нiм. хрестоносцiв, майже вся ïï територiя, разом з торгiвельними шляхами, перейшла в руки нiм. феодалiв та торговцiв. Вплив культур рiзних європ. та аа народiв на культуру народiв П.к.-л.п. постiйно змiнювався залежно вiд полiт, ситуацiï. Значними та тривалими були впливи нiм. культури, часто у пруському варiантi, та рос. культури. Через Прусiю в Прибалтику потрапили i поширилися рел.-полiт, iдеï М.Лютера. Один з найстарiших.ун- тiв П.к.-л.п. Вiльнюський, шо почав формуватися ще 1566. був створений єзуïтами саме для протидiï лютеранам. Нiм. культ, досягнення в Прусiï (фiлософiя I.Канта) були важливим елементом культ, зв'язкiв прибалт, народiв з нiмцями. До того ж. в Прибалтицi мешкало багато нiмцiв з XIII ст. аж до 2-оï свiт, вiйни, а з XVIII ст.. тобто з кiн. Пн. вiйни i приєднання бiльшостi прибалт, земель до Росiï, мешкає багато росiян. Крiм нiм. та рос. культ, впливiв, лит. культура довгий час, особливо в перiод iснування Речi Посполитоï, а також в перiод перебування Польшi та Литви у складi Рос. iмперiï, була повязана з поль. Яскравим пiдтвердженням цього зв'язку є творчiсть поль.-лит. поета
 A.Мiцкевича (Мiцкявiчюса). Естон. культура завжди була пов'язана з фiн.
 Так, естон. руни мають органiчний звязок з фiн.-карельськими рунами,
 а Калевала, мала в Естонiï дуже широке розповсюдження, [н.
 прикладом фiн.-естон. культ, вiдносин є дiяльнiсть корифея фiн.
 та естон. архiтектури класицизму К.Л.Енгеля. З XVIII ст., коли Росiя
 здобула вихiд до Балт. моря, роля рос. культури значно зросла. Санкт-
 Петербург став не лише найбiльшим балт. портом, але й одним з
 найзначнiших культ, центрiв П.к.- л.п.. з ун-том, видатними дiячами
 науки й культури, лiтераторами, будiвничими та рiзьбярами,
 здебiльшого запрошеними iз Зх. вропи, шо створювали неповторний
 вигляд мiста (К.Россi,
 B.Растреллi. Е.М.Фальконе). Водночас розвивалися наука, мист-во, л-ра i
 тих народiв, якi опинилися у складi Росiï (поляки, фiни,
 естонцi, латишi, литовцi). У ХУIII-ХIХ ст. в Естонiï рiзко
 зросла кiлькiсть кн. естон. мовою (до цього перiоду кн. в
 Естонiï та Латвiï видавалися здебiльшого нiм. та лат.
 мовами), а 1739 видано повний естон-мов. текст Бiблiï величезним
 на той час накладом, шо свiдчить про широке розповсюдження
 грамотностi серед естон. народу. Пiд впливом iдей Просвiтництва,
 естон. мовою почали видавати i свiтську л-ру (дидактичнi кн.
 Ф.В.Вiллманна i Ф.Г.Арвелiуса), було створено Естляндське лiт.
 товариство, одним iз засновникiв якого був акад. Ф.Вiдеманн. Серед
 дiячiв культури, шо писали естон. мовою, були, крiм естонцiв, i нiмцi
 (драматург А.фон Коцебу), i росiяни (публiцист Ф .Руссов), i
 представники iн. народiв, що ще раз пiдтверджує тiснi культ,
 контакти в П.к.-л.п народiв iндоєвроп. та уральських сiмей. Але
 пiд час перебування прибалт, земель, Фiнляï iдiï та частини
 Польшi у складi Росiï було й багато явиш гальмування з боку
 Росiï нормального розвитку культури народiв цих земель. У тiй
 частинi Литви, що остаточно вiдiйшла до Росiï наприкiн. XVIII
 ст., на довгий час була заборонена лат. графiка лит. мови, створена
 ше в XIV ст., i насильно замiнена кирилицею. Естонцi, латишi та
 литовцi досягай значного рiвня розвитку науки, л-ри та мист-ва.
 Далеко за межами Прибалтики вiдомi естонцi Яан Кросс.
 C.Розенплентєр, Ф.Р.Фельман, Ф.Р.Крейивальд, Культура Латвiï
 та Литви має яскравi нац. особливостi-, латис. письменник
 Я.Райнiс використовував не тiльки латис. фольклор (драма Вогонь i
 нiч»), але й бiбл., ант. мотиви (трагедiï ‘Йосип та
 його брати «, «Кай Гракх) та iн. нац. первнi (мотиви рос.
 билин в трагедiï Iлля Муромеиь та мотиви естон. казки у
 пєсi Золотий кiнь ). Вiдомi латис. майстри балету з родини
 Лiспа. В Литвi видатними поетами та прозаïками є
 К.Донелайтiс (XVIII ст.), А.Страздас (ХУШ-ХIХ ст.) «отцi лит.
 л-ри В.Креве (Креве-Мiцкявiчюс), Ю.Янонiс, С.Нерiс. А.Венцлова,
 П.Цвiрка. М.Слуикiс. Е.Межелайтiс, Ю.Балтушiс. Багато з них
 використовували нац. фольклор, мотиви (Креве у «Легендах
 Дайнавськоï давнини чи Нерiс у поемi Егле, королева вужiв).
 Глибоко пронизанi нац. духом i тв. лит. композитора та маляра
 М.Чюрльонiса. Культура прибалт, народiв протягом XVIII-XX ст. тiсно
 повязана з iн. культурами (напр., лит.-рос. поетЮ.Балтрушайтiс).
 Створювалася i створюється i рос. (з Естонiєю повязана
 доля поетiв I.Северянина та Д .Самойлова, з Латвiєю
 прозаïкiв М.Задорнова та В.Пiкуля), гебр, (раббi Шабтай га-
 Кохен) та iн. л-ри (мiм., пол., бiлор.). Юрiй Ткачов


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/pribaltiyska_kulturno-literaturna_pidzona.dhtml