IСТОРИЧНЕ МОВОЗНАВСТВО
ПОРIВНЯЛЬНО-IСТОРИЧНЕ МОВОЗНАВ СТВО (порiвняльно-iсторичний, порiвняльно- генетичний, компаративний метод у мовознавствi) система наук.- дослiдницьких прийомiв, шо використовуються при вивченнi спорiднених мов для вiдновлення картини iст. минулого иих мов з метою розкриття закономiрностей ïх розвитку, починаючи вiд мови предка. Виникнення П.-I.м. зумовлене двома об'єктивними фактами матерiальною подiбнiстю мов та нерiвномiрнiстю ïх розвитку. Подiбнiсть мов наслiдок походження зi спiльноï мов. основи, яку за традицiєю називають прамовою. Нерiвномiрнiсть розвитку мов спричиняється до того, що однi i тi ж елементи в одних спорiднених мовах можуть зберiгатися, а в iн. змiнюються. Напр.. граматична будова анг/i. мови розвивалася швидше, нiж нiм., звук, система слов'ян, мов iнтенсивнiше, нiж балт.. морфологiя iменника в болг. зазнала бiльш суттєвих змiн, нiж в укр.. а дiєслова навпаки. Створюється своєрiдна iст. перспектива, стає можливим порiвнювати те, шо є. з тим, шо було. При цьому порiвн. складник П.-
I.м. є його засобом, а метою методу є iсторiя мови,
ïï минуле. Iдея спорiдненостi мов формувалася протягом XVI
XVIII ст.. i лише в 1-й чвертi XIX ст. було знайдене пояснення
спорiдненостi i розроблено метод вивчення спорiднених мов.
Засновниками П.-i.м. є дан. мовознавець Р.Раск, нiм. лiнгвiсти
Ф.Бопп i Я.Грiмм. чех Й.Добровський, словак П.Й.Шафарик та рос.
мовознавець О.Х.Востоков. Майже одночасно i взаємонезалежно цi
вченi на матерiалi iндоєвроп. мов визначили критерiï
спорiдненостi i використали порiвняння як метод вивчення iсторiï
спорiднених мов. Наступнi поколiння мовознавцiв рiзних краïн
взяли участь у вдосконаленнi цього методу. Крiм iндоєвроп мов,
у сферу дослiдження залучалися все новi групи мов. П.-i.м. визначив
розвиток мовознавства XIX ст. i став найвизначнiшим його досягненням.
П.-i. м. грунтується на низцi вимог, додержання яких
пiдвищує надiйнiсть його висновкiв.
1. Необхiдно враховувати всi рiзновиди мов живi i мертвi, лiт.-писемнi
i розмовно-дiалектнi.
2. При порiвняннi йти вiд близькоспорiднених до iн. мов
тiєï ж мов. сiм'ï.
3. Визнавати бiльш давн. спiльнi на кожному етапi порiвняння форми.
4. Спорiдненими вважати тi мови, мiж якими iснують закономiрнi
вiдповiдностi у звуковому складi i значеннi коренiв слiв i афiксiв.
П.-i.м. використовує такi основнi прийоми: 1) порiвняння
значуших мов. одиниць; 2) доказ ïх генетичноï тотожностi;
3) виявлення приблизних хронологiчних вiдношень мiж порiвнюваними
елементами; 4) вiдновлення первiсного виду фонеми, морфеми або
слова назагал.
5. Для порiвняння беруться слова найважливiшi для спiлкування, якi
iснували вже в далекi часи. До таких слiв належать тi, шо означають
важливi поняття i явиша природи, назви деяких тварин i рослин,
частин тiла, термiни спорiдненостi, назви древнiх трудових
процесiв, знарядь i продуктiв працi, особовi займенники i
числiвники першого десятка та iн. стiйкi й етимологiчно надiйнi
лексичнi елементи. По можливостi необхiдно виключити випадковi
звук, збiги (мiжмов. омонiми), факти запозичення i мов. змiшування.
Напр., порiвнюючи лат. слово hostis, давньорус. гость i готське
gasts можна припустити, шо цi слова генетично тотожнi, походять з
одного джерела. ґенетична тотожнiсть зовсiм не означає обов
язкового повного збiгу за звучанням i значенням, звичайно йдеться
про спiвзвучнi й однаковi або близькi за значенням слова i морфеми.
6. Щоб довести генетичну тотожнiсть порiвнюваних слiв, необхiдно
встановити закономiрнi звук, i структурнi вiдповiдностi мiж ними.
Вченi довели вiдповiднiсть h в латинi i г, д в давньорус. i
Готськiй мовах, о в латинi i давньорус. мовах i a в готськiй: лат.
hortus сад, горол, давньорус. горол i готське gards двiр, дiм (нiм.
Garten сад); лат. походження давньорус. ночь i готське nahts.
Суворе врахування регулярних звук, вiдповiдностей звiльняє
вiд сваволi при вiдборi фактiв та у висновках. Знання цих
вiдповiдностей дозволяє зiставляти й такi слова, якi далеко
розiйшлися за значенням, напр., укр. берег i нiм, Berg —
гора, укр. стiна i нiм. Stein — камiнь.
7. Вiдносна хронологiя означає те, що певний факт передував iн.
або вiдбувався пiсля нього (перша i друга палаталiзацiя
задньоязичних приголосних у словян, мовах, перший i другий перебiй
приголосних в герм, мовах i т. п.). Прийом вiдносноï
хронологiï допомагає уникнути помилок при вiдновленнi
картини минулого спорiднених мов.
8. При реконструкцiï первiсноï форми слова
використовується прийом зовн. реконструкцiï, який за
суттю становить собою сукупнiсть вже описаних прийомiв. Отже,
реконструйована iндоєвроп. форма слова гiсть має вид
ghostis. Такi вiдновленi вихiднi форми слова називаються архетипами
i позначаються особливим знаком зiрочкою (астериск), який вперше
запровадив А.Шляйхер. Формула реконструкцiï, тобто форма пiд
зiрочкою» є узагальненим зображенням iснуючих вiдношень
мiж фактами порiвнюваних мов. Вiдновлена ж за допомогою формул
реконструкцiï прамов, схема слугує лише як точка вiдлiку
на певнiй хронологiчнiй плошинi при вивченнi iсторiï мови. Ця
схема дає можливiсть наочнiше уявити iсторiю розвитку
конкретних груп спорiднених мов або окр. мови. П.-i.м. має
деякi обмеження i недолiки. Вiдзначимо з них;
9. Цей метод малоефективний при вивченнi iзольованих мов (баскська,
корейська, японська).
10. Можливостi цього методу залежать вiд кiлькостi матерiально-
спорiднених рис всерединi тiєï або iн. мови.
11. За допомогою цього методу важко встановити паралельнi процеси, що
виникали в спорiднених мовах незалежно одна вiд одноï, а також
тi змiни, що були зумовленi контактами мов у давнину.
12. Реконструйованi архетипи даються в однiй хронологiчнiй плошинi. хоч
насправдi вони могли iснувати неодночасно.
13. Мов. розбiжностi зводяться до iдеальноï одностайностi, до
єдиноï праформи без урахування дiалектних вiдмiнностей е
самiй прамовi
14. Найвизначнiшi досягнення П.-I.м. пов'язанi з вивченням фонетики i
морфологiï. Методика ж вивчення лексики, семантики та
синтаксису розроблена недостатньо i не дає очiкуваних
результатiв Однак П.-I.м. ними недолiками не знецiнюється,
без нього не може бути iсторiï мови. Вченi враховують нi
недолiки i досить успiшно долають ïх. На допомогу приходять
iн. методи вивчення iсторiï мови (внутр. реконструкцiя,
лiнґв. географiя, лексикостатистичне датування мов та iн).
Пiд безпосереднiм впливом П.-i.м. сформувався один з аспектiв порiвн.-
iст. дослiдження мiфологiï, фольклору та л-р iст,- генетичне
порiвняння, яке розглядає подiбнi явиша як наслiдок спiльного
ïх походження, генетичноï спорiдненостi й пiзнiших iст.
-зумовлених розходжень. Див Мiфологiчна школа Володимир Федор iщев
