Пiнкертоновщина

ПIНКЕРТОНОВЩИНА (вiд iменi амер. слiдця Мата Пiнкертона, який заснував
1850 приватну детективну агенцiю) рiзновид м асов оï лiтератури, шо
виник на поч. XX ст. i був розрахований на смаки невибагливого читача:
детективи, переважно оповiдання. Появу П. спричинив величезний успiх
оповiдань та повiстей А. Конан Дойла про слiдця-аматора Шерлока Холмса
(1887-1915). П. с характерним прикладом вульгаризування традицiйного
образу та сюжету. У Конан Дойла гол герой перемагає
спостережливiстю, специфiчними кримiна лiстичними знаннями i,
насамперед, аналiтичною ‘залiзною логiкою. На противагу йому,
‘ штампований герой тв. у дусi П. (Нат Пiнкертон, Пiк Картер, або
навiть «однофамiльник персонажа Конан Дойла) не стiльки
розслiдує злочин, як перемагає злочинця грубою фiзичною
силою. П. мала величезний для того часу успiх. Так. оповiдання про Нiка
Картера було перекладено 17 мовами. Про сприйняття масовим читачем П.
писав Ж.П.Сартр у повiстi «Слова: Найбiльше менi припали до серця
iлюстрацiï до Нiка Картера. Вони могли видатися трохи
одноманiтними: або великий нишпорка немилосердно лупить своïх
ворогiв, або вони дубасять його. Але тi бiйки вiдбувалися на вулицях
Манхетгена, на пустиришах помiж бурих парканiв чи хистких кубiчних
споруд барви висохлоï кровi; це мене зачаровувало: я малював у
своïй уявi пуританське й закривавлене мiсто <…>; злочин
i доброчеснiсть в однаковiй мiрi були тут поза законом; убивця i
захисник правосуддя, однаково вiльнi i незалежнi, з'ясовували мiж собою
стосунки вдарами ножа». Проти П. гостро виступали лiт. критики та
письменники, як от у Росiï К.Чуковський. П. значною мiрою є
попередницею сьогочас них лiт. тв. i кiнодетективiв про «крутих
детек тивiв. Див. Масова лiтература. Анатолiй Волков