Моралiте
МОРАЛIТЕ один iз жанрiв зх.-європ. театру Пiзнього сер-вiччя.
Первiсно цiєю дефiнiцiєю визначалися будь-якi вiрш. тв.
моралiзаторського, алегоричного характеру, навiть не призначенi для
сиени. Першi драм. М. виникли у Францiï в XIV ст. (творчiсть Есташа
Дешана). Однак вони були позбавленi драм, дiï, внутр, руху i досить
безбарвнi. Розквiт жанру вiдноситься до сер. XV ст. В М. викривалися
пороки i недолiки як людини, так сусп- ва i иеркви, прославлялась
доброчеснiсть. Дiя концентрувалася навколо однiєï проблеми,
характери були вiдносно iндивiдуалiзованi, проте ïх зображення
досить наïвне. Змiстом М. були притчi про неправедне життя,
проповiдувалася смиреннiсть, помiркованiсть, шо вiдповiдало дидактичним
завданням театру («Розсудливий i Нерозсудливий», 1439; Кожна
людина, 1493; Слiпий тапаралттик, 1496). Якшо мiстерiя змальовувала iст.
подiю або таку, шо на той час вважалася iст., то М. мало в основi факт,
взятий iз щоденного життя, а елемент алегорiï виступав у нiй на
перший план. Склалися два рiзновиди М.: алегоричне М., в яких всi чи
майже всi дiйовi особи є алегоричними образами, що втiлювали тi чи
iн. людськi якостi, сили, абстрактнi поняття тощо, i iсторiï»,
в яких дiють живi особи, iнодi, проте, також за деякою участю
алегоричних фiгур. Використання алегорiï дозволяло авторам М.
вiдгукуватися на подiï сьогодення (Базельський собор»
Ж.Шателена, 1450, де дiють С обор, Церква, Мир, Справедливiсть, ресь,
Фанатики). З являлися й мотиви антифеод. критики (Злий, Багач та
Прокажений», XV ст.). соц. сатири (Торгiвля, Ремесло, Пастух»,
XV ст.). М. сприяло розвитковi шерегу драм, жанрiв: повчальноï
мiщанськоï (бюргерськоï) драми, iст. драми, побутовоï
комедiï, ф арсу й у сер. XVI ст. воно поступово витiсняється
цими та iн. жанрами, проте продовжує використовуватися у рiзних
нац. л-рах з тiєю чи iн. метою. Так, в XVI ст. в Голландiï М.
слугували пропагандi iдей нац. незалежностi у боротьбi проти iсп.
поневолення (творчiсть редерейкерiв), в Англiï i Францiï
поширенню гуманiстичних iдей В iд родж ення (Чотири стихiï Дж.
Растелла, 1519; Засудження бенкетiв М. де ла Шене, 1507). В Украïнi
М., вiрнiше рiзноманiтнi його елементи, зокрема, алегоричнi фiгури,
iснували до XVIII ст. у межах шкiльного театру (Трагедокомедiя»
В.Лащевського, 1742; Воскресiння вмерлих Ю.Кониського, 1747). Трал,
алегоричнi персонажi М. перейшли в л- ру Вiдродження (образ Часу у
пєсi Шекспiра Зимова казка, Голод, Хвороба, Слава в Нумансiï
М. де Сервантеса) i послужили основою для низки образiв свiт, л-ри
(Фальстаф у В.Шекспiра це персонiфiкований Старий Грiх, Гарпагон
Ж.Б.Мольєра Скупiсть). Андрiй Близнюк
