Модернiзм

МОДЕРНIЗМ (вiд франц. moderne сучасний,-новiтнiй) складний i
суперечливий комплекс худож явиш, шо визначив магiстральнi напрямки в
мист-вi XX ст. З самого визначення випливає осн овн а ри са М.
прагнення ло оновлення iснуючих ф орм та канонiв, динамiзм, бажання
вiдповiдати рiвневi розвитку суч. свiту, досягненням природничих наук, ф
iл о со ф iï, психологiï, технiки, комунiкацiй X X ст. Термiн
М. було вперше вжито ст осовн о оновлення Катол. Церкви кiн. XIX ст..
згодом поширено па мист-во. При цьому слiд розрiзняти:
1) М. в лат.-амер. л-рi течiя на межi ХIХ-ХХ ст.. спрям ована на
оновлення змiстовних та формальних складникiв л-ри, метром якоï
був Рубен Ларiо:
2) стиль «м од ерн » в європ. архiтектурi, об разот в
ор. мист-вi, меблях поч. X X ст.. шо характеризувався еклектичнiстю
та примхливiстю форм, витонченiстю деталей, гнучкiстю лiнiй:
3) власне М. як широке i багатоманiтне фiлос.- естет. явише свiт,
масштабу в X X ст. В зх-європ. культурологiчних дослiдженнях
цей термiн вживається рiдко: п еревага надається
конкретнiшим позначенням (авангардизм, експресiонiзм сюрреалiзм та
iн.). Особливе ставлення ло поняття М. iснувало в совєтському
мист.-вознавствi. ле ней термiн наповнювався iдеологiчним зм iстом i
озн ачав «заг. кризу буржуазноï культури»: його
нерiдко ототожнювали з поняттям декаданс та авангардизм. Т.ч..
однозначно раз i назавжди визначити М. надзвичайно складно. Однак
уявляється прийнятним погляд, згiдно з яким М, це
узагальнюючий термiн для позначення нова торських явищ в мист-вi
протягом вже бiльше ста рокiв, тобто починаючи з останньоï
iретини XIX ст. В межах цього феном ена слiд розрiзняти:
4) дека дане як перший етап розвитку М., шо охоплює низку
кризових худож. явиш кiн. XIX ст.. пов язаних iз творчiстю епiгонiв
iмпресiонiзму, символiзму: 2) авангард (авангардизм) узагальнюючий
термiн для позначення модернiстських явиш в мист-вi 1-оï
третини XX єт. (експресiонiзм, абстракцiонiзм, театр i драма
абсурду, гюп арт). Такий подiл М ., ш о базується на iст,-
хронологiчному принципi, не єдино можливий. Iснує й
типол. пiдхiд до розмежування М. авангардизм: М. це те, шо вже
усталилося, шо мiцно увiйшло в мист-во X X ст. i не викликає
заперечень з погляду естет, вартостi: авангард пошуки на крайнiх
межах мист-ва, якi ще не закрiпилися мiцно i якi. можливо, нiколи ло
нього не ввiйдуть, залишившись свiдченням непро дуктивних
експериментiв. Незважаючи на всю суперечливiсть оцiнок М.. його заг-
визнаною й найважливiшою рисою є принципово нов. погляд на
сутнiсть i призначення мист-ва. Модернiсти вiдкидають
арiстотелiвський принцип мiмезiсу, наслiдування природи, що панував
з часiв Ренесансу до кiн. XIX ст. Мета мист- ва, за М .. не ст ворен
н я к оп iï дiйсностi, а сам ови раж ен н я митця, витворення
нов., самоцiнноï реальностi, iнакше кажучи, творення мiфiв (
«Улiсс» Лж.Джойса). Тобто, експресивнiсть, мiфотворчiсть,
одивднений погляд на дiйснiсть характернi риси модернiстського мист-
ва. Взiрцi для наслiдування модернiсти нерiдко знаходять в
первiсному та сер-вiч. мист-вi. Важливою рисою М. є
суттєво iн.. порiвняно з гуманiстично-ренесансною, концепцiя
особистостi. Н а мiсце бiльш-менш гармонiйного спiвiснування Бога,
людини та навколишнього свiту М. висуває iдею абсурдностi
людського буття, невiдповiдностi законiв людськоï логiки i
принципiв ворожого до людини навколишнього свiту, подрiбненостi
людськоï свiдомостi. ïï пiдкореностi пiдсвiдомим
iмпульсам та iнстинктам (романи Ф.Кафки). Суттєву роль у ф орм
уванн i кониегш iï особистостi у модернiстiв вiдiграли фiлос.
та психол. теорiï А .Ш оп ен гауера. С .К ‘є рк е г
о ра . Ф.Нiцш е, А.Бергсона, З.Фройда. Вiдповiдно М. висуває
новi мист. засади. Об'єктивнiсть поступається мiсцем
суб'єктивностi, цiлiснiсть подрiбненостi,
життєподiбнiсть нежиттєподiбностi, вiдображення
символiзацiï та м iф от в орчост i. У малярствi домiнують
геометризашя, розкладання цiлiсних форм та кольорiв на ïх
складники аж до повного заперечення фiгуративностi. вiдмова вiл
лiнiйноï перспективи та трад. бачення предметiв (кубiзм.
абстракцiонiзм). В л-рi спостерiгається прагнення вiдмовитися
вiд трад. елементiв поетики: сюжету, композицiï, характеру,
хронологiчного принципу побудови тв., iгнорується соц. аналiз
та закони людськоï логiки. Н а змiну дослiдженням цiлiсноï
людськоï свiдомостi приходить скрупульозне фiксування
хаотичного руху людськоï думки (потiк свiдомостi» у
Джойса, М.Пруста, «Тропiзми» Н.Саррот). соц та iст. умови
людського буття замiнюються описок речевого свiту (А.Робб-Грiйе. М
.Бю гор). здiйснюються сп роби проникнути через сновидiння в свiт
пiдсвiдомого (сюрреалiсти), характер, iндивi дуальнiсть змiнюються
комплексом вiдчуттiв, 342 МОЛИТВА ВIРШОВАНА реакцiй, неусвiдомлених
та алогiчних рухiв (драма абсурду). Замiсть хронiкальноï
побудови сюжету постає муз., дискретна, використовується
принцип монтажу, вiдбувається змiщення та накладання часових
пластiв, важливу роль вiдiграє пiдтекст. полiфонiйнiсть.
Назагал М. охоплює широчезний спектр духов, та
матерiальноï дiяльностi людини (шодо цього вiн подiбний до
романтизму), а саме: фiлософiю , теолопю, л-ру, лiт.критику,
лiнгвiстику, малярство, рiзьбарство, сценографiю, музику,
кiнематограф i т.iн. аж до стилю одягу, меблiв та посуду. [ за
визначенням, i по сутi М є мист-вом суч. свiту. Надумане
розмежування М. та реалiзму релiкт iдеологiчного протистояння не
витримує критики з естет, погляду. Це ствердив ше в 60-тi рр.
Р.Гаролi в кн. «П ро реалiзм без берегiв. Т.ч.. М. вiдкрита
система, що мiстить у собi рiзнорiднi первнi, але об'єднана
заг. прагненням до руху, розвитку, трансформацiï,
саморуйнування та самовiдтворення, а з iн. боку протистоянням будь-
якiй канонiзацiï та догматизму. Суттєво й те, шо М.
цурається нац. обмеженностi: так чи iнакше вiн торкнувся
духов, життя всього цивiлiзованого свiту X X ст., про шо свiдчить
космополiтичний склад його найяскравiших репрезентантiв: француз
A.М атiсс, iрландець Дж.Джойс, австр. єврей Ф .К аф к а, поляк
Г.А поллiнер, аргентинець Х./1.Борхес, австрiєць А .Ш ьонберг,
росiянин
B.Кандiнський, украïнець О.Архипенко, iспанець П-Пiкасо.
каталонець С.Далi та багато iн. В укр. л-рi тою чи iн. мiрою
причетними до М. можуть вважатися М .вш ан. М.Хвильовий, В.Д ом
онтович, I.Костецький, поети Нью- Йоркськоï групи.
Киïвськоï школи, I.Калинець, Г.Чубай та багато iн. В укр.
лiт-знавствi плiдно працюють над дослiдженням проблем М Д
.Затонський. Т.Денисова, Д.ремєєв, М.Iльницький, С.Пав-
личко, Т.Гундорова та iн. Юрiй Попов