ШТУЧНI МОВИ

ШТУЧНI МОВИ мiжнар. мови, якi створюються з первнiв природних мов i
призначенi для використання як допомiжний засiб мiжнац. спiлкування.
Лумки про створення таких Ш.м. виникають ше в чеха Я.А.Коменського (1592-
1670) нiмця Г.В.Ляйбнiца (1646-1716), англiйця
I.Ньютона (1642-1727) у звязку з послабленням ролi -латини як мови
мiжнар. спiлкування. Найвiдомiшi Ш.м.: воляпюк, есперанто, iдо,
оксиденталь, iнтерлiнгва. Воляпюк (вiд vol свiт i рьк мова, тобто
свiт, мова) Ш.м., створена 1879 нiм. кат. свяшеником
И.Шляйєром. Значного поширення не набула. Есперанто (еспер.
«той, шо сподiвається») Ш.м., створена 1887
варшавським лiкарем Л.Заменгофом, на основi лексики найпоширенiших
європ. (ром., герм., словян) мов. Вiдрiзняється чiткiстю
та нескладнiстю словотворення та граматики (всього 16 основних
правил граматики без виняткiв, постiйний наголос на передостанньому
складi тощо), основана на засадах аглютинацiï (1930 мала 12
тис. слiв). Набула значного поширення (за даними 1985 нею
користуються бiльш як 10 млн чоловiк у 103 краïнах). Есперанто
перекладенi Бiблiя, тв. класикiв свiт, л-ри: Енсï.ча Вергiлiя,
Гамлет» В.Шекспiра (переклад самого Заменгоф), Фауст»
Й.В.Гьоте, Розбiйники» Ф.Шiллера, вгенiй Онегiн»
О.Пушкiна, антологiя поет. тв. рiзних часiв та народiв Вiчний
букет» (Eterna bukedo»). З 1905 здiйснюються постави на
есперанто: «Витiвки Скапена Мольера, «Ревiзор»
М.Гоголя, «Пiгмалiон Б.Шоу. Створено оригiнальнi наук, та
худож. тексти, видається низка перiодичних видань (понад 100),
здiйснюються радiопередачi. Есперанто дiстало значного поширення в
Украïнi, як у Надднiстрянщинi, так i в Галичинi. Перше
товариство есперантистiв постало 1898 в Одесi (там встановлено i
погруддя Заменгофа). Згодом у Львовi, Тернополi, Києвi,
Харковi. Перший укр. пiдручник з есперанто вийшов друком 1904 у
Тернополi. 1913 у Коломиï було започатковано укр. часопис мовою
есперанто «Зоря Украïни1 (Ukraina Stelo»). Переклади
з укр. л-ри на есперанто зявляються 1900. Серед цих перекладiв тв.
Т.Шевченка, I.Франка, Лесi Украïнки. Б.I.Антонича,
М.Рильського, О.Гончара, Л.Костенко. .Гуцала, нар. казки. спроби
писати есперанто худож. тв.: Заменгоф, угорцi Ю.Бага, К.Калочай,
француз Р.Шварц, англiйка М.Болтон, росiянин М.Хохлов, естонка
Х.Дрезен. Тв. украïнця-есперантиста В.рошенка складають 6
томiв, частину з них перекладено укр. мовою. Щоправда, виникають
сумнiви щодо доцiльностi створення красного письменства мовою, шо
є лише засобом мiжнар. спiлкування. 1907 француз Луï де
Бофрон розробив iдо (вiд еспер. ido нащадок) як варiант есперанто,
шо базується переважно на ром. мовах. Iснує певна
кiлькiсть перекладiв мовою ido. Мова оксиденталь (у значеннi зх.
мова) запропонована в 1921-1922 pp. естонцем Е.Валем i
базується на iнтернац. лексицi, спiльнiй для гол. зх-
європ. мов. Iнтерлiнгва (лат. inter мiж i lingua мова)
II.м., створена 1951 Асоцiацiєю мiжнар. допомiжноï мови пiд
керiвництвом А.Гоуда (США). На поч. 60-х pp. XX ст. голланд.
математик Г.Фрайденталь розробив Ш.м. для спiлкування з
представниками неземних цивiлiзацiй (лiнкос). Анатолiй В ол ков, М
ар'я н С к аб