Iнвектива
IНВЕКТИВА (лат. inuectiuo oratio лайлива промова) рiзкий виступ проти
когось або чогось, викриття, образливий словесний напад. Як жанр
ораторського мист-ва 1. розроблялась в ант. риторських школах i
вiдiгравала помiтну ролю не лише в лiт., але й у cyca життi Грецiï
та Риму (знаменитi судовi та полiт, промови Демосфена, Iсократа,
Цiцерона та багато iн ). Згодом I. взяли на озброєння христ.
проповiдники. Характерною особливiстю I. є вiдкрита
тенденцiйнiсть, нищiвна критика певних осiб чи явиш з позицiй
неприхованого автор, iдеалу. За своïм пафосом I. жанр
антипанеґiричний. (Панегiрик). Незрiдка автор безпосередньо
звертається до обєктiв викриття, шо формально зближує
I. з посланням напр., Вiдповiдь Тельхiнам Каллiмаха. I. може бути
пройнята iронiєю, сатирою, сарказмом, часто (особливо починаючи з
Катулла й Марцiала) iнвективноï модифiкацiï набуває
епiграма. Як худож. прийом I. iнодi органiзовує весь матерiал тв.
(ямби Архiлоха, тв. Саллюстiя проти Цiцерона, Iбiс Овiдiя та б.iн.), або
окр. частини:
I. присутнi в давн-iнд. епосi, Бiблiï (напр. ‘ Книга Йова),
давн-грец. комедiï, численних тв. кiнiчни л-ри, сатирах та
сатир, дiалогах (Менiпп, Лукiан, Ювенал та iн.). Через Вiзантiю
(перш за все проповiдi Григорiя Назiанзiна, Iоанна Златоуста та iн.)
1. перейшла до л-ри Киïв. Русi (напр., Слово о князех), хоча,
як i в iн. народiв, у словян своєрiднi приклади
автентичноï, нериторичноï L можна знайти у фольклорi
(Прокляття). В новi часи I. надто часто використовується у
публiцистицi, але зустрiчається й у власне худож. тв. (Смерть
поета М. Лєрмонтова, Праведник» А. Рембо,
Мiстерiï» К.Гамсуна та iн.). В XX ст. 226 iнодi сама I. як
риторичний прийом стає обєктом висмiювання, пародiï
(ямби В.Доханкiна в «Золотому телятi I. Iльфа та . Петрова, I.
Ганга в Подивись на свою домiвку, ангеле» Т.'Вулфа та iн.). В
укр. л-рi I. завжди користувалася вел. популярнiстю: Календар
римський новий Г.Смотрицького, Апокрисис Христофора Фiлалета,
«Тренос М.Смотрицького, Палiнодiя З.Копистенського,
антиунiатськi тв.
J.Вишенського, О злобе людей памятозлобных, урядовых Климентiя
Зiновiïва, численнi тв. Т. Шевченка, С.Руданського, I.Франка, М.
Старицького, Ю.Федьковича, П.Грабовського, П.Тичини, М.Рильського,
В.Симоненка, В.Стуса та iн. Оригiнальним рiзновидом 1. є
автоiнвектива, де лайка промовця спрямована на самого себе, як, у тв.
Ю. Андруховича Самiйло Немирич, авантурник, посаджений за гвалт у
вежу, самому собi. Олександр Бойченко
