Джатака

ДЖАТАКА (санскритське розповiдь про попереднi народження) жанр лавн-iнд.
л-ри та фольклору. Виник на основi мiфологiï iндуïзму та
iдеï метемпсихозу. На європ. грунтi подiбнi думки подiляв
Пiфагор, а проте вiдбився худож. повно цей комплекс хiба шо у
«Метаморфозах Апулея. Натомiсть iнд. словеснiсть розвинула даний
комплекс iдей в яскраву памятку пiд одноiменною назвою Джатака. Для
читачiв сьогоднi це перш за все зб. оповiдань про попереднi втiлення
Будди, що записанi були начебто з його слiв учнями. Твiр входить до
складу буддiйського канону Тiпiтака, написаного на мовi палi (як частка
Суттапiтаки) проте, власне, сюди включено лише вiршовi роздiли
(«гатха), якi виникли в ПI ст. до н.е. Проз, новели зафiксовано ше
пiзнiше (V ст. до н.е.). За своïм складом це оповiдання типу банки,
якi розвивають дуже поширенi у свiт, фольклорi та л-рi сюжети (осел в
шкурi лева, ворона, яку облудно улешує шакал, гошо). Тут чимало
елементiв чарiвноï i сой. казки, сатири. Загалом, це фольклор,
iсторiï, начебто механiчно зв'язанi сюжетом про перевтiлення
Гаутами, хоча переважно виражають iдею про перемогу вишоï
справедливостi. Проте сама думка про обєднання цього
низького» матерiалу в цикл сюжетiв про життя Будди в свiтi сансари,
про його перевтiлення в пошуках вивiльнення вiд матерiï являє
собою вел. епiч. задум, отже строкатiсть матерiалу тут суто зовнiшня.
Читач проходить тут разом з героєм коло перероджень, аби решта
решт звiльнитися вiд них; постiйно вдосконалює свою карму. Д.
здавна широко використовуються л-рами буддiйського регiону та загалом в
Азiï. Потребує дослiдження питання про мiграцiю сюжетiв Д. до
л-ри монголiв та бурят, а також народiв вропи. Семен Абрамович