ЖАНРОВА ПЕРЕРОБКА

ЖАНРОВА ПЕРЕРОБКА перевтiлення 1 тв. засобами iн. роду. виду, жанру.
Надто багато змiн виникає, якщо на основi тв, невел. жанру
постає тв. бiльший за жанром, а вiдтак i за обсягом. Напр., нiм.
сер-вiч. сюжет, шо побутував у жанрах легенаи та балади, було перенесено
чес. письменником В.Диком у фiлос. повiсть «Щуролов» (1915),
згодом ця повiсть перетворилась на п'єсу чес, драматурга та
режисера Е.Ф.Бурiана «Щуролов» (1941). На цьому ж матерiалi
М.Цветаева створює однойменну поему (1925), а нiм. драматург
К.Цукермайєр п'єсу (1975). Сер-вiч. чес. переказ про майстра
Гануша, вiдомий, зокрема, в обробцi АЛрасека. тур. письменник Назим
Хiкмет розгорнув у сiм картин драми «Празькi куранти» (1964).
-Змiна жанру пов'язана зi змiною iдейного змiсту. Це спричиняє
змiни структурних складникiв: уведення чи усунення персонажiв, мотивiв,
ситуацiй, дописування роздiлiв (у драм, тв. картин або лiй): п єси
Щуролов' Цукермайера. «Дванадцять мiсяцiв (1943) С. Маршака. Ж.п.
може полягати в перевтiленнi проз та, вiршами i навпаки. Переробок прози
вiршами багато, напр., у В.Жуковського. Серед них нiм. нар. казка зi зб.
бр. Грiмм «Тюльпанове дерево», «Корсiканська повiсть.
«Матео Фальконе» П.Мерiме, вiрш, повiсть «Двi билицi i ше
одна (1831), шо постала на основi балап англ. поета Р.Саутi «Мерi,
служниця з корчми» та «Джеспер i проз, оповiдання нiм.
письменника И.-П.Гебеля «Каннiтферштан. Поч. повiстi дописав сам
Жуковський у сентиментально-iдилiчному дусi Гебеля. В тому ж дусi
перероблено й балади Саутi. К.Бальмонт виконав рос. мовою поет,
переробки чотирнадцяти мiфiв i легенд народiв маурi та самоа (1912-16).
В укр. л-рi вiрш, переробки прози знаходимо, ; передовсiм, у (.Франка
(«Пригоди Дон Кiхота, араб, казки з » Книги тисячi i
одноï ночi» «Абу- Касимовi капцi» та «Коваль
Бассiм»). Цiкавим епiзодом слов ян.-неслов'ян. лiт. взаємин
переробка франц. поетом поль. походження Г.Аполлiнером листування тур.
султана i запорiзьких козакiв. У вiршi «На всiх богiв цих цвинтар
ждав iз циклу «Пiсня нещасливого в коханнi» включено уривок з
листа султана до козакiв. Наступний вiрш циклу «Вiдповiдь
запорiзьких козакiв константинопольському султановi»
вiдтворює знамениту пам'ятку публiцистики XVII ст. Листування ше
1683 було надруковане й нiм. мовою у Вiднi, отож мало заг- європ.
розголос, але скорше могло бути вiдомим поетовi, шо виявляв
зацiкавленiсть словян, свiтом, чи то з праць укр. етнографа
Д.Яворнииького, чи з журн. Росiйська старовина, де тричi друкувались
варiанти Листування. Аполлiнер досить близький до оригiналу. Передано не
лише iст. змiст i заг. дух обох послань, а й ïх побудову та
синтаксис. Подекуди переробки наближаються до перекладу,
зберiгається лексика, порядок слiв i ритмiка першотв. Особливими
формами Ж.п є екранiзацiя, iнсценiвка, лiбретто Анатолiй Волков