ТАРАС Шевченко ПЕРЕДМОВА (до поеми Гайдамаки)

* По мовi передмова. Можна i без неï, так ось бачте I що ест що i
бачив надрукованого, тiльки бачив, а прочн-I ти iже небагато, всюди
є передслово, а в мене нема Якби я не друкував своïх
Гайдамакiв, то воно б не тре* i 6а i передмови А коли вже пускам в
люди, то треба i з чим щоб не смiялись на обiрванцiв, щоб не сказали:
От я кий! мi I(ч- дiди та батьки дурнiшi були, що не пускали в люди *
навiть граматки без нреднеловiя. Так. далебi, так, ви- бачлiiте, треба
преднеловiн. Гак як же його скомпоновать? щоб, знаєте, не було i
кривди, щоб не було i правди, а так, — к ти-i и!>ечисловiм
компонуються. Хоч убий, не вмiю: треба г .6 Чвалить. так сором, а гу
шть но хочеться. Начнем же» у :к е начало кннгн енце: весело
подивиться на слiпого кобзаря, як вiн сидить собi з хлопцем, слiпий,
пiд V.. тином, i весело слухать ного, як вiн заспiває думу про
тс,& що давно дiялось, як боролися ляхи з козаками; весело…
., а все-таки скажеш: Слава богу, що минуло, а надто як ^
згадаєш, що мн одноï матерi дiти, що всi ми славяне. Сер-
це болить, а розказувать треба: нехай бачать сини i внуки, що батьки
ïх помилялись, нехай братаються знову з своïми . ворогами.
Нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, не'^ч розмежованою
останеться навiки од моря i до моря елавяиеькая земля. Про те. що
дiялось на Украïнi 1768 — року, розказую так. як чув од
старих людей; надруковано-О го i критикованого нiчого не читав, бо,
здається, i нема нi* чого. 1 алайда вполовину видуманий, а
смерть вiльшансь* <*га кого титаря правдива, бо ще є люди,
которi його знали. , Гонта i Залiзняк, отамани того кровавого дiла,
може, ви- о., едемi в мене не так, як вони були,за це не ручаюсь. Дiд
» мiй, нехай здоров буде, коли зачнна розказувать що-небудь >
такс, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: .Коли старi люди
брешуть, то й я з ними.