Артемовський ПИСУЛЬКА ДО ТОГО, КОТРИЙ ЩО БОЖОГО МIСЯЦЯ УКРАÏНСЬКОГО ГIНЦЯ (УКРАИНСКИЙ ВЕСТНИК) ПО ВСIХ УСЮДАХ РОЗСИЛА

Йовграпе!
Бажав єси казки? На!.. От тобi Солопiй та ХiвряI Не здивуй сам, та нехай вибачить i громада, коли казка не до шмиги i не вподобається. Сам бачив єси, а деяким i не повилазило, що я закляк та захирiв так, що й голови не пiдведу, та ще, може, й доведеться вистояти добрий калантир у домовинi, от як iнодi трапляється з старшиною чотирнадцятого класу у нас на станцiях!.. А вже сам здоров, Йовграпе, знаєш, що лежачи не в Юрусалим заïдеш: лежачи, я ж кажу, яка вже там у хрiна робота? Воно, Йовграпе, лежачи добре тiлько панам: ïм скрiзь спiрно йде робота; бо хоч i лежнi часом нападуть, то вони все-таки дарма години не згають. Гукнуть: Давай! i дають! А коли не-
40ма? То бють!.. Кого? Оце когоï Уже ж не себе по кендюсi… Ну, а коли биття обридне? Так що ж? То карти мнуть, та усе ж таки не гуляють! Та ще й пани, Йовграпе, не всi такi робочi та трудящi; бо iнший, сором i сказать… паном уродивсь, паном охрестивсь, паном зрiс i звiковав, а далебi, не тобi що… i клезнуть мужика не вмiє!.. Отака чудасiя!.. Такий у нас, Йовграпе, i пiд Харковом недалечко: ось… хоч би й… хiба нищечком скажу… Ба нi!.. Не хочуi.. Не хочуi… Далебi, не скажу!.. Грiх!.. I у його хлiб-сiль ïв, а теперечки б оскаржив його перед громадою, що вiн i в картах нiчогiсiнько не шупить, i мужикiв чубить не втне! Та й з нас, Йовграпе, з тобою не яка робота. Що ж то тобi, мовляв, i сяк i так, бо тобi iнодi дещо i через дзвiнку перелiзе, а я такий собi пришелепковатий удався, що 1 сiєï дурницi не теє… як його… не втну! Воно-то я трохи i в картах слебезую, бо таки, з першого погляду, як тiльки побачу, що з одним оком, то таки зараз i вгадаю, що то, мабуть, щонайстарший дурень. Я так часом, Йовграпе, i людей розмiрковую: як тiльки вувд- рю кого, що своï притаманнi-родимi ще не повилазили, а вже дивиться в одно чуже жодному пiд нiс, мов його недобачає, то я таки, далебi, що i вгадую, що то, мабуть, щонайперший дурбас… Ой!.. Щось я дуже голосно, Йовграпе, брязнув!.. Коли б лишень ножицi на столi не обiзвались! Та вже ж, матерi ïх ковiнька!.. Чи будуть бить, то нехай бють! Уже мене i не такi били, та й тi небагацько скурали; уже, я ж кажу, менi гiрше не буде; я вже й так пю добру повну! От лежу, та стогну, та ялозюсь iз знахарями, мов кiт з оселедцем. Iще раз тобi, Йовграпе, кажу, що лежачи не яка робота. Ось Пана та Собаку i сидячи написав, та I то деяким панам, може, так догодив, як Рябко своєму. Що ж матимеш, Йовграпе, чинити? Дурням, як кажуть, сам бог не вгодить. Та вже то воно грiх казати; бо мого Ряб- >ка у самому Пентенбурсi, та й скрiзь у Московщинi гладили не супротив шерстi, i таки трахтовали, неначе кого I доброго; так, отже бач, все-таки у деяких пiдпанкiв шапки на лисинах загорiлись!.. А я тут не тiльки що… Нi прищо… абощо;.. Та бодай вони так хотiли на свiтi жить, як мене кортiло з ними гризтись… От що! Цур ïм! пек ïм! Осина ïм марина! То доброго, мовляв, полай i покартай, то вiн тобi ще й подякує; а ледачому що? Ти йому образи, а вiн тобi лубя! Ти його в плуг, а вiн собi в луг! Нехай вони тямлять- ся, Йовграпе. Ледачого, мовляв наш Онопрiй, не зачiпай, i рук не каляй. Горбатого, сказано, хiба могила справить. Не поможе, я ж кажу, бабi кадило, коли вже бабу сказило! От так-то, йовграпе-козаче! Лихо й з правдою, лихо i з брехнею! За правду бють, за брехню вiри не дають: отака
41ловися!.. Що чоловiк тобi i з глуздом не збереться, як на свiтi i обертаться! Що ж робить? Мовчать? Та джеж i мовчу… Коли б уже ïм зацiпило! Я ж то й кажу, йовграпе, щ₀ нема його на свiтi, як з своєю рiвнею з мужиком: чи то полаяться, чи то поскубтись, чи то побиться, чи й помириться, то все воно-таки, сказано, свiй брат. Я ж то од того оце
i на Солопiя напався… Аджеж панiв нема С о л о п i- ïв? Як твоя на се думка, йовграпе? Ти письмениiший вiд мене, ти багацько дечого в книжках розчовпав; ти вже таки бував в бувальцях; .бував, як кажуть, на конi i пiд конем, скажи ж, будь ласка, приятелю, чи нема, на лихо, часой сього мення мiж панами, щоб менi, хай бог боронить, не взять iнодi грiха'на душу? А то, як що… то опанує мене лиха та нещаслива година! Бог його святий зна: може, не тут споминаючи, i мiж панами вирветься не один Солопяга! Бо вже у мене щось недурно свербить ,на головi чуприна!.. Ей!.. Та будуть же лупить, скаженi!.. Та вже ж, сiлькось, нехай бють; уже з мене, Йовграпе, небагацько олiï вибють! Аби лишень менi, господи, з кирпатою пораховаться!.. А кирпата не за горами; а там сховаюсь в домовину та й покажу ïм з-за пазухи отаку здоровецьку дулю!.. Ну, Йовграпе! Нiчого довго роздабарьовать: бери казку. Що буде, те й буде, а буде те, що Бог нам дасть. Бери Солопiя та й неси до друкарнi: хай там твiй Микола друкує як знає. Коли, я ж кажу, вовка лякаться, то й в лiс не ходить. Не такий i чорт страшний, як його малюють!