ЛЕЖАТЬ, ЛЕЖАТЬ СНIГИ...
Категории
Оригинал
I
Лежать, лежать снiги,
пливуть лiси у крайню
Раïну, де над вiтром —
дальня путь.
I гаснуть голоси
гракiв, i вечiр витре
З усесвiту iсторiю снiгiв.
II
З яруги викотивсь багряний ҐалаҐан
I цапки став над падлими полями.
Подобень мiсяця. Туман
Топив в затонах пам'ять. Рами
Небес розчахли. Зорi забрели в нiгич,
у чорний чад,
I, звiвши вгору темнi руки, навзнаки, назад
Упала нiч.
III
I все ж лежать, лежать снiги,
Пливуть лiси у крайню
Раïну, де над вiтром вольна путь,
Де гори з гiр
Родяться, де у дальнiй
Похiд веде вода i не дає заснуть:
Доводить, що у день веде, у виноград,
Цiлує листя, спорить i свариться,
Верзе, що встане,
Устає
I падає назад...
Немов iзроду не було снiгiв,
Немов весна в вагонi, i рука
Дiвоча нiжна на вустах присниться,
Й чабан, що десь увечерi гукав,
Перетворивсь на теплу й сонну птицю.
