НЕХАЙ I ТАК

Категории

1.   1 Микола Вороний

Оригинал

Нехай i так, що я той раб нiкчемний,
Що часом падає, щоб пiдвестися знов;
Та знай i ти, що бiль мiй — не даремний,
Що вiн вигоює, витроює любов.
Коли я раб — то раб, що рве кайдани,
Що не скоряється, нести не хоче гнiт
. Нехай горять, нехай ятряться рани,
Та крiзь криваву млу тих мук я бачу свiт.
Як прагну я його, як хочу волi!
Бажанням тим моïм iстота вся тремтить,
I прийде час — засяє в ореолi
Душа вiдновлена i чиста, як блакить.
Бо на вогнi, що палить моï груди,
Згорить i ся любов. Кайдани упадуть,
Зiтреться й слiд колишньоï полуди,
I ясний, тихий свiт мою осяє путь.
I замiсть помсти, вороже коханий,
До тебе в серцi тiм, що ти точила кров,
Зросте чуття високоï пошани
I, мов лампади свiт,— безгрiшная любов.