Засудженим
Категории
Оригинал
/Бiласовi й Данилишиновi/Як ми можемо жити, смiятись i дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а спать
В нiч, коли у в'язницi спокiйно i тихо
Ви збиралися вмерти — у шiсть двадцять п'ять.
I коли приволiкся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурiй iмлi —
А тепер нашi душi i топчуть, i ранять
Вашi кроки останнi по зимнiй землi.
А тепер в кожнiм серцi пожежу пригаслу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
I мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох iмен нерозривне злиття.
Над могилою вашою тиша i спокiй,
Та по рiдному краю — зловiщi вогнi.
I пiти по слiдах ваших скошених крокiв
Рвучко тягнуться сотнi окрилених нiг.
