Сучасникам

Категории

1.   1 Олена Телiга

Оригинал

Не треба слiв! Хай буде тiльки дiло!
Його роби – спокiйний i суворий,
Не плутай душу у горiння тiла,
Сховай свiй бiль. Зломи раптовий порив.
Але для мене – у святiм союзi:
Душа i тiло, щастя з гострим болем.
Мiй бiль бринить, зате коли смiюся,
то смiх мiй рветься джерелом на волю!
Не лiчу слiв. Даю без мiри нiжнiсть.
А може, в цьому й є моя смiливiсть:
Палити серце в хуртовинi снiжнiй,
Купати душу у холоднiй зливi.
Вiтрами й сонцем Бог мiй шлях намiтив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О краю мiй, моïх ясних привiтiв
Не дiставав вiд мене жодний ворог.