Пiч
Категории
Оригинал
Важкувато сопе димар,Галасує вiд болю дерево,
Пiднiмаючись димом до хмар.
Бубонять рогачi i кочерги —
Щось пригадують з давнини,
I чекають покiрно черги
Засмаглiлi горшки й чавуни.
З тiтки полум'я сон злизало,
Тiтка гладить рукою глек,
Теплий ватяник зав'язала
На застуджений свiй поперек.
Бiга тiтка iз кухнi в сiни,
З-пiд повiтки заносить дров —
З них струмує жовтаво-синя
Вiковiчна печаль дiбров.
Звично грюкають млявi дверi,
Пiч гуде i димить у свiт —
Скiльки в пащу цiй ненажерi
Тiтка вкинула кращих лiт!
Сновигають по зморшках думи,
На щоках танцює вогонь,
Сажа в'ïлася чорним глумом
У пелюстки ïï долонь.
Бiля печi вона, мов бранець,
Слугувала пiд шурх спiдниць,
Вiддавала дiвочий рум'янець
Чистотi смачних паляниць...
Менше ми гiркоти нестимем,
Стане ближчою наша мета,
Як не будуть у небо димом
Пiднiматись жiночi лiта.
