Музика
Борис Олiйник ()
Я прийду уже з посрiбленими скронями,
Обважнiлий пiд умовностями й узами,
В той завулок з тополиними колонами,
Що тече менi пiд серце, наче музика.
Пiд ворiтьми, де лiта моï проходили,
Я об спогади спiткнуся, мов загнузданий.
I хлюпне менi тремкою прохолодою
Твоïх пальцiв лебедино-бiла музика.
Я прийду сюди аж ген iз того досвiтку
Хлопчаком у полинялому картузику,
I розтане сивий iней мого досвiду
У завулку, що гучить менi, як музика.
А кохання найгрiзнiшими указами
Нi зiв'яти, нi вхолонуть — не примусити.
А єдиних слiв, на жаль, було не сказано...
А для чого тi слова, як плаче музика?
