Я спокiйно б лежав пiд вагою столiть
Категории
Оригинал
Я спокiйно б лежав пiд вагою столiть,Я б давно вже й землею став,
Але ж бiсова дiвка на кручi стоïть,
Огорнувши вiтрами стан.
Вже зiтлiли до кореня меч i щит,
Надi мною гуде Днiпрельстан.
Але ж бiсова дiвка на кручi стоïть,
Огорнувши вiтрами стан.
Це було зо двi тисячi з гаком лiт,
Коли стрiв мене вражий спис:
От як стала на кручi, так i стоïть,
I в зiницях лукавий бiс.
I зове, i чарує бровою-крилом,
I п'янить, мов козацький мед,
Перехоплений в станi купальним зелом
Ворожбитського зiлля букет.
Ех, повстав я -
розпалася скiфська гора,
Наполохавши римських гусей!
Взяв я рештки меча, золоту пектораль
I сховав крадькома в музей.
Я одягся модерно в нейлон i лавсан,
На побачення бiг сто лiт.
А вона, огорнувши вiтрами стан,
Вже на iншiй межi стоïть.
Я роззув черевики, я бiг сто лiт,
Я побив олiмпiйський рекорд!
Та вона вже на третiй межi стоïть, -
А нехай би взяв мене чорт!
Я поклав собi: вмерти i стерти слiд.
Хай гуде по менi Днiпрельстан...
Але ж бiсова дiвка на кручi стоïть,
Огорнувши вiтрами стан.
