Любов

Категории

1.   1 Олександр Олесь

Оригинал

О, не дивуйсь, що нiч така блакитна...
Що вийдеш ти, то знала нiч оця,
I через те вона така привiтна,
Така ясна i нiжна до кiнця...
О, не дивуйсь, що пахощi навколо,
Що мов зомлiлi, дивляться квiтки,
Ця нiч твоє квiтчає чоло
I з них тобi однiй плете вiнки.
О, не дивуйсь,
О, не дивуйсь, що безлiч зорь на небi
Що так прозора срiбна мла,
Ця нiч ясна вбиралася для тебе,
I срiбло це для тебе розлила.
I тiльки ти в кiмнату пiдеш з ганку,
Погасне тихо й журно свято скрiзь,
А хмарна нiч проплаче аж до ранку
Дощем рясним невтiшних слiз...