НАРОДНИЙ ЕПОС ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ
Усна Народна Творчiсть ()
Що на Чорному морi,
На каменi бiленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тiй-то темницi пробувало сiмсот козакiв,
Бiдних невольникiв.
То вони тридцять лiт у неволi пробувають,
Божого свiту, сонця праведного у вiчi собi не видають.
То до ïх дiвка-бранка,
Маруся, попiвна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
Гей, козаки,
Ви, бiднiï невольники!
Угадайте, що в нашiй землi християнськiй за день
тепера?
Що тодi бiднi невольники зачували,
Дiвку-бранку,
Марусю, попiвну Богуславку,
По рiчах познавали,
Словами промовляли:
Гей, дiвко-бранко,
Марусю, попiвно Богуславко!
Почiм ми можем знати,
Що в нашiй землi християнськiй за день тепера?
Що тридцять лiт у неволi пробуваєм,
Божого свiту, сонця праведного у вiчi собi не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашiй землi християнськiй за день тепера
.
Тодi дiвка-бранка,
Маруся, попiвна Богуславка,
Теє зачуває,
До козакiв словами промовляє:
Ой, козаки,
Ви, бiднiï невольники!
Що сьогоднi у нашiй землi християнськiй великодная
субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень
.
То тодi тi козаки теє зачували,
Бiлим лицем до сироï землi припадали,
Дiвку бранку,
Марусю, попiвну Богуславку,
Кляли-проклинали:
Та бодай ти, дiвко-бранко,
Марусю, попiвно Богуславко,
Щастя й долi собi не мала, Я
Як ти нам святий празник, роковий день великдень
сказала!
То тодi дiвка-бранка,
Маруся, попiвна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
0й, козаки,
Ви, бiднiï невольникиi
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечетi вiд'ïжджати,
То буде менi, дiвцi-бранцi,
Марусi, попiвнi Богуславцi,
На руки ключi вiддавати;
То буду я до темницi приходжати,
Темницю вiдмикати,
Вас всiх, бiдних невольникiв, на волю випускати
.
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечетi вiд'ïжджати,
Став дiвцi-бранцi,
Марусi, попiвнi Богуславцi,
На руки ключi вiддавати.
Тодi дiвка-бранка,
Маруся, попiвна Богуславка,
Добре дбає,—
До темницi приходжає,
Темницю вiдмикає,
Всiх козакiв,
Бiдних невольникiв,
На волю випускає
I словами промовляє:
Ой, козаки,
Ви, бiднiï невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнськi утiкайте,
Тiльки, прошу я вас, одного города Богуслава
не минайте,
Моєму батьку й матерi знати давайте:
Та нехай мiй батько добре дбає,
Грунтiв, великих маєткiв нехай не збуває,
Великих скарбiв не збирає,
Та нехай мене, дiвки-бранки,
Марусi, попiвни Богуславки,
3 неволi не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскошi турецькоï,
Для лакомства нещасного!
Ой визволи, може, нас, всiх бiдних невольникiв
3 тяжкоï неволi,
3 вiри бусурменськоï,
На яснi зорi,
На тихi води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бiдних невольникiв!
