Двома пальцями
Iгор Калинець ()
*
циркулем цигаркового диму
замкнений овид
лiктем переконуєшся
в iснуваннi повiй
з пiвпоруху очей
пiзнаєш мову хiтi
ловиш у собi
як змiя кiнець хвоста
щось незбагненне
котре також
хоче
вислову
*
тобi до лиця
бiлi колони тишi
свiт затиснений
у лещатах палiтурок
вiдчиняєш його
як на Великдень
а тут ти прагнеш
забитися в куток
як маленька
сiра мишка
*
двома пальчиками
тримає мене туга
двома пальцями
тримаюся за тугу
без неï
як серед голих стiн
двома пальцями
тримаюся
за синiй погляд
*
перламутровi нiгтi
мандрують фiлiжанкою
непевнi
у своïй мандрiвцi
а коли вказiвний палець
окресливши коло
злетить iз ребра
порцеляни
се має означати
в тебе опустилися руки
знову
твоє маленьке серце
присипане
торiшнiм листям
