БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК
Iван Драч ()
В соняшника були руки i ноги,
Було тiло, шорстке i зелене.
Вiн бiгав наввипередки з вiтром,
Вiн вилазив на грушу,
i рвав у пазуху гнилицi,
I купався коло млина, i лежав у пiску,
I стрiляв горобцiв з рогатки.
Вiн стрибав на однiй нозi,
Щоб вилити з вуха воду,
I раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,—
В золотих переливах кучерiв,
У червонiй сорочцi навипуск,
Що ïхало на велосипедi,
Обминаючи хмари на небi...
I застиг вiн на роки й столiття
В золотому нiмому захопленнi:
— Дайте покататися, дядьку!
А нi, то вiзьмiть хоч на раму.
Дядьку, хiба вам шкода?!
Поезiє, сонце моє оранжеве!
Щомитi якийсь хлопчисько
Вiдкриває тебе для себе,
Щоб стати навiки соняшником.
