КАЛИНОВА БАЛАДА
Категории
Оригинал
Я часто не знаю. Не знаю, де хвилiСтають золотi, де багряно-тривожнi,
Не знаю, де мiра вготована силi
Й на що моï клекоти дикi спроможнi.
Не знаю. Не вiдаю. I колiнкую
Перед вiдомим (вiдомим для кого?).
Своєму коневi кую свою збрую
I в губи цiлую зорю на дорогу.
Крапчастi напастi, рокованi роки,
Чоластi незвiданi вади
не знаю.
Не знаю, де блиснуть вогнем моï кроки
I що принесе менi пам'ять з Дунаю.
Та вдаю i мене колисала калина
Н кр.ио МЛИНОВIМ тонкими руками,
I крон калинова, як пiсня едина,
I ори ïï. н моïм горцi гiркими зiрками.


