АВТОР ЖАЛКУЄ I АПЕЛЮЄ
Лазар Баранович ()
Визнати мушу — жаль мене бентежить,
Я складав вiршi — iншим честь належить.
Так ото бджоли — мед самi збирають,
А мед той iншi потiм споживають.
Так i в овечки вовна є кошлата,
Та з ïï вовни iншим тепла шата.
Птахи по гнiздах пташенят годують —
Яструби хижi ïх собi полюють.
Вiл працьовитий так у плузi ходить,
А врожай людям, не воловi, родить.
Так у садочку ягоди ряснiють —
Iншим на користь будуть, як доспiють.
Сажалки, рiки рибку розмножають,
Але ж ту рибку люди поïдають.
За все на свiтi, боже, тобi шана!
I моя праця цiлою зостане —
Не собi слави, тобi прагну, боже,
Хай моя праця у тiм допоможе.
