ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

(1863 - 1942)
Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у мiстечку Гура-Гумора в Пiвденнiй Буковинi в багатодiтнiй сiм'ï дрiбного урядовця. З дитячих рокiв вона знала не тiльки украïнську, а й польську та нiмецьку мови, якими говорили в ïï родинi. Дитинство й юнiсть майбутньоï письменницi минули в румунсько-нiмецьких мiстечках Гура-Гумора, Сучава, Кiмполунг. Пiзнiше вона жила в с. Димка, а з 1891р. - у Чернiвцях.
У Пiвденнiй Буковинi, заселенiй переважно нiмцями й румунами, жили й украïнцi. Але украïнських шкiл чи культурно-освiтнiх закладiв у 60 - 80-тi рр. тут не було. Нiмецька школа не могла дати Кобилянськiй будь-яких знань з iсторiï культури украïнського народу. Першi лiтературнi твори О. Кобилянськоï, написанi нiмецькою мовою ще без чiткого уявлення, що значить слово "лiтература", припадають на початок 80-х рр. (Гортенза, або нарис
з життя однiєï дiвчини, Доля чи воля?). Раннi неопублiкованi твори Кобилянськоï (Гортенза, Малюнок з народного життя на Буковинi, Видиво, Людина з народу
- та iн.) сьогоднi зберiгають переважно пiзнавальне значення, вiдображаючи окремi сцени з життя мiстечковоï iнтелiгенцiï, людей з народу.
Нiмецька мова, як i нiмецька культура, вiдiграли позитивну роль у життi й творчостi Кобилянськоï. Вони, як слушно зауважила Леся Украïнка, допомогли Кобилянськiй вийти в широкий свiт загальнолюдськоï культури. Але для утвердження Кобилянськоï як украïнськоï письменницi необхiдно було глибоко знати не лише украïнську мову, а й надбання украïнськоï лiтератури. Цю iстину вона все яснiше почала усвiдомлювати i з кiнця 80-х рокiв наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє дедалi бiльший iнтерес до його життя.
Тодi ж вона бере активну участь у так званому фемiнiстичному русi, який зачепив чимало наболiлих питань, над якими замислювалися представники передовоï iнтелiгенцiï. Ставши у 1894р. однiєю з iнiцiаторок створення Товариства руських жiнок на Буковинi, Кобилянська обгрунтувала мету цього руху в брошурi Дещо про iдею жiночого руху. Письменниця порушила питання про тяжке становище жiнки середньоï верстви, активно виступила за рiвноправнiсть жiнки й чоловiка, за ïï право на гiдне людини життя.
Цi думки виявилися в раннiх творах письменницi. У деяких з них (
Гортенза, Вона вийшла замiж - та iн.), змальовуючи духовний свiт своïх героïнь, письменниця робить наголос на ïх пошуках особистого щастя. В Людинi, а ще бiльше в Царiвнi - особисте щастя героïнь Кобилянськоï бiльшою чи меншою мiрою вже пов'язується з соцiальними проблемами, активною позицiєю людини в життi, з необхiднiстю боротися з обставинами, що сковують розвиток ïï духовних сил.
Продовжуючи проблематику Людини, повiсть Царiвна - (1895) свiдчила про розширення свiтобачення письменницi, поглиблення ïï реалiстичноï манери, засобiв психологiчного аналiзу. Повiсть має складну творчу iсторiю. Писалась вона i доопрацьовувалась тривалий час (1888 - 1893),
первiсний текст ïï був нiмецький, пiзнiший - украïнський. Надрукована
повiсть була в газетi Буковина - (1895) i того ж року вийшла в Чернiвцях окремим виданням.
Торкнувшись морально-етичних проблем життя iнтелiгенцiï у таких новелах, як Аристократка - (1896), Impromptu phantasie, Кобилянська продовжує
розробляти ïх у наступних творах i створює три цiлiсних образи жiнок-iнтелiгенток
в оповiданнi Valse melancolique - (1898). Згодом вона повертається до цiєï теми в повiстях Нiоба - (1905), Через кладку, За ситуацiями - (1913).
Тема iнтелiгенцiï проходить через усю творчiсть Кобилянськоi - вiд ïï раннiх оповiдань та повiстей до Апостола чернi.
Зображення життя села, його соцiально-психологiчних i морально-етичних проблем стало другою провiдною лiнiєю творчостi Кобилянськоï. Щоденники - письменницi переконливо свiдчать, що в другiй половинi 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соцiалiстичних iдей. В новелi Жебрачка - (1895) письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобiв до iснування, живе з милостинi. У серединi 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють ïï тiснi контакти з мешканцями буковинських сiл, зокрема Димки, що згодом увiйде в ïï творчiсть страшною трагедiєю-братовбивством (Земля).
Глибоко правдивi картини з життя села Кобилянська дала в новелах Банк ру-стикальний, На полях, У св. Iвана, Час, Некультурна.
Визначним досягненням украïнськоï лiтератури, вагомим внеском письменницi у розробку теми землi у свiтовiй лiтературi є повiсть Кобилянськоï Земля. Факти, що спонукали мене написати "Землю", правдивi. Особи майже всi що до одноï також iз життя взятi. Я просто фiзично терпiла пiд з'явиськом тих фактiв, i коли писала, ох, як хвилями ридала!..
- - згадує О. Кобилянська в автобiографiчному нарисi Про себе саму. Саме це дало пiдстави Франковi назвати Землю - твором, який, крiм художньоï цiнностi, Їматиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперiшнього тяжкого лихолiття
Ї.
На початку 900-х рр., розробляючи проблеми, накресленi в раннiх творах, письменниця прагне розширити сферу своïх художнiх пошукiв, звертається до абстрактно-символiчних тем i образiв (
ЇАкорди
Ї, ЇХрест
Ї, ЇМiсяць
- та iн.), пише ряд поезiй в прозi, серед яких є майстернi художнi мiнiатюри. Кобилянська друкує окремi твори в модернiстських журналах ЇСвiт
Ї, ЇУкраïнська хата
Ї.
Реалiстичнi й романтичнi тенденцiï творчостi Кобилянськоï своєрiдно поєднуються в одному з ïï кращих творiв - повiстi ЇВ недiлю рано зiлля копала
Ї, в основi якоï - мотив романтичноï пiснi-балади ЇОй не ходи, Грицю, та й на вечорницi
Ї, що неодноразово опрацьовувався украïнськими письменниками, зокрема М. Ста-рицьким у драмi пiд однойменною назвою. Повiсть перекладена багатьма мовами, iнсценiзована, з успiхом йде на сценах театрiв нашоï краïни.
Творчiсть Кобилянськоï 20 - 30-х рр., у перiод, коли Пiвнiчна Буковина опинилася пiд владою боярськоï Румунiï, проходила в особливо складних i тяжких умовах. Украïнська мова й культура у цьому краï жорстоко переслiдувалися, проте й у таких умовах Кобилянська налагоджує контакти з украïнською лiтературною молоддю прогресивного журналу ЇПромiнь
- (1921 - 1923), з львiвським мiсячником ЇНовi шляхи
Ї, з харкiвським видавництвом ЇРух
Ї, де протягом 1927 - 1929рр. вийшли ïï ЇТвори
- в дев'яти томах.
У творах Кобилянськоï перiоду першоï свiтовоï вiйни та часiв боярсько-румунськоï окупацiï Пiвнiчноï Буковини з'явилися деякi новi мотиви. В оповiдання письменницi ввiйшла тема вiйни (
ЇЮда
Ї, ЇЛист засудженого вояка до своєï жiнки
Ї, ЇНазустрiч долi
- (1917), ЇЗiйшов з розуму
- (1923) та iн.), що була однiєю з провiдних у творчостi В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевоï та iн.
У деяких оповiданнях та новелах пiслявоєнного перiоду Кобилянська звернулася до вiдображення тих морально-етичних проблем, що стали предметом художнього аналiзу в багатьох ïï творах, написаних у кiнцi XIX - на початку XX ст. Так, мотиви ЇЗемлi
- знаходять своєрiдне продовження i певне поглиблення в соцiально-побутовому оповiданнi ЇВовчиха
Ї.
Творчiсть Кобилянськоï 20 - 30-х рр пiдпадає пiд певний вплив символiзму (
ЇСниться
Ї, ЇПресвятая богородице, помилуй нас!
Ї). У романi ЇАпостол чернi
- письменниця певною мiрою iдеалiзує буковинське духовенство, надiляючи таких духовних пастирiв, як о. Захарiй, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами.
Виступивши в серединi 90-х рр. як украïнська письменниця з оповiданнями й повiстями з життя iнтелiгенцiï, Кобилянська протягом майже пiвстолiття створила десятки оповiдань, нарисiв, новел, повiстей, критичних i публiцистичних статей, перекладiв, лишила значне за обсягом листування. Велика частина ïï творiв написана нiмецькою мовою. З них лише деякi були надрукованi в перiодичних виданнях; у 1901р. вони вийшли окремою книжкою пiд назвою ЇKleinrussische Novellen
Ї. Окрему iдейно-тематичну групу становлять мемуарнi та публiцистичнi твори Кобилянськоï, написанi в радянський перiод ïï дiяльностi.
Обставинами життя i творчiстю Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт. Разом з тим вона нiколи не замикалася у вузьких етнографiчних рамках i охоплювала зором усю Украïну. Активна учасниця загальноукраïнського лiтературного процесу, Кобилянська постiйно спiлкувалася з культурами iнших народiв, зокрема тих, якi жили в Австро-Угорськiй iмперiï. Завдяки новаторству, спiвзвучностi прогресивним тенденцiям свiтовоï лiтератури проза Кобилянськоï в ïï вершинних виявах викликала i викликає значний iнтерес не лише в нашiй краïнi, а й за ïï межами. Кращi твори письменницi вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими, вiдiграли й вiдiграють важливу роль у мiжслов'янських лiтературних контактах, пiднiмаючи мiжнародний престиж украïнського художнього слова.