Олена ЖУРЛИВА
Котова Олена Костiвна (лiтературний псевдонiм - Олена Журлива) народилася 24
червня 1898 року в м. Смiла на Черкащинi в багатодiтнiй сiм'ï сiльського
вчителя. Закiнчивши початкову школу, екстерном склала iспити в Уманськiй
гiмназiï i вступила на фiлологiчний факультет (за конкурсом атестатiв) Вищих
жiночих курсiв у Києвi, який закiнчила 1922 року, одержавши диплом кандидата
фiлологiчних наук. Опiсля вчителювала у школах Києва, Харкова, Днiпропетровська,
Москви, Кiровограда.
1914 року майбутня поетеса була заарештована царською полiцiєю за участь у
демонстрацiï в день вiдзначення пам'ятi Т. Г. Шевченка.
Природа щедро обдарувала Олену Журливу: в молодостi вона чудово спiвала й
гастролювала по Украïнi з концертами як вiдома поетеса-спiвачка. А в
театральний сезон 1929-1930 рр. ïï було запрошено до столичноï
Харкiвськоï опери. Та все ж основним ïï покликанням була поезiя.
Вiршувати почала рано; перший вiрш "Чогось нема, чого - не знаю" побачив свiт у
"Рiдному краï", коли юнiй поетесi минуло лише 11 рокiв, а перша збiрка поезiй
"Металом горно" вийшла у 1926 роцi. Вона друкує своï поезiï в рiзних
антологiях, пiдручниках, журналах "Глобус", "Червонi квiти", "Червоний шлях",
"Бiльшовик", "Кадри" тощо. На тексти поетеси композитори П. Козицький i В. Косенко
створюють пiснi.
1930 року побачила свiт Друга книжка вiршiв - "Багряний свiт". У нiй поетеса
зiрко вдивляється в нове життя республiки i свою радiсть втiлює у пристраснi
рядки: "В буяннi сил, як сiк iз грона, пливе життя уздовж дорiг..."
Та невдовзi ïй довелося гiрко розчаруватися. Приголомшливi сфальшованi судовi
процеси над вигаданими "ворогами народу" iз СВУ, самогубство Хвильового i
Скрипника, масовi арешти творчоï iнтелiгенцiï вселяють у серце поетеси
тривожнi передчуття i не спонукають до творчостi. Тi гiркi передчуття виявилися
небезпiдставними: Олену Журливу було арештовано 1938 року в Москвi. Кiлька мiсяцiв
тривало слiдство, i лише 26 квiтня 1939 року особлива нарада НКВС СРСР засудила
поетесу до позбавлення волi у виправно-трудових таборах Алтаю на три роки.
27 лютого 1957 року в зв'язку з реабiлiтацiєю президiя правлiння СПУ поновила
Олену Журливу в лавах Спiлки письменникiв з 1934 року i сприяла виданню збiрки
ïï вибраних поезiй. Згодом вийшли ще кiлька книжок ïï вiршiв:
"Земля в цвiту", "Червоне листя", "Хто знає, як рiк минає", "Голуби". "Ой лiтечко,
лiто", "У нашоï Наталi", "На зеленому городi". Бiльшiсть iз них укладенi з
давно написаних поезiй. Iз концтаборiв поетеса повернулася з украй пiдiрваним
здоров'ям i останнє десятилiття була прикута до лiжка тяжкою недугою
Померла Олена Журлива 10 червня 1971 року в Кiровоградi.
Леонiд Вояко
ЛУ 32(4441) 8.08.1991
