За золотими вiкнами зiрок
Категории
Оригинал
В земному Києвi нема для мене весен.По осенi — мiй кожен день i крок.
А як у вас там, в Києвi небеснiм,
за золотими вiкнами зiрок?
В земному Києвi така стара я стала!
А вам Господь рокiв не добавля.
Така ж яскрава посмiшка у Алли!
Такий же чорний чуб у Василя!
В земному Києвi — безмiрнiсть самоти.
Там вiршi, чай i дим од сигарет.
Куди спiшить? ïм вiчнiсть вiкувати.
Зарецький знов малює мiй портрет.
А Стусовi i вiчнiсть тiснувата...
Про щось земне замислився Кушнiр.
Здригнулась чашка з недопитим чаєм.
Вони нам смертi не бажають,
нi, але ïм дуже нас не вистачає!
Як там Лукаш? Все грає в домiно?
Було в нiм щось розгублено — дитяче.
А ти, Валерик? Чи тобi чутно, як мама плаче?
Хоч увi снi для неï оживи...
В земному Києвi,
повитому в жалобу,
тепер уже нема таких, як ви, —
о лицарi печальноï подоби!
Нема весни. Нiщо не процвiта —
крiм лицарiв неситоï утроби.
I, хоч потилиця у них крута, —
я не зроблюсь нiколи мiзантропом.
Бо ви були! А отже, все було:
любов i подвиг, хрест i воскресiння...
Хай вiчно свiтить лампа над столом
в небеснiм Києвi, в небеснiй Украïнi.Хай береже спочинок наш Господь
всю довгу — довгу, всю небесну вiчнiсть.
А я вiршую...
Бо казав Свiтличний:
Iриночко, без вiршiв не приходь...
I. Жиленко змальовує Киïв. Однак у неï це не земне, знайоме всiм мiсто, а мiсто, що iснує в iншому, iдеальному свiтi, в тому вимiрi, де можуть зустрiтися живi та мертвi, реальнi люди i вигаданi книжковi героï — всi, хто був колись знайомий. Вхiд у цей свiт розташований за золотими вiкнами зiрок.
