У синьому небi я висiяв лiс

Категории

1.   1 Микола Вiнграновський

Оригинал

У синьому небi я висiяв лiс,
У синьому небi, любов моя люба,
Я висiяв лiс iз дубiв та берiз.
У синьому небi з берези i дуба.
Привертає увагу анафора у синьому...:
У синьому морi я висiяв сни,
У синьому морi на синьому глеï
Я висiяв сни iз твоєï весни,
У синьому морi з весни iз твоєï.
Той лiс зашумить, i тi сни i зiйдуть,
I являть тебе вони в небi i в морi,
У синьому небi, у синьому морi...
Тебе вони являть i так i замруть.
Дубовий мiй костур, вечiрня хода,
I ти бiля мене, i птицi, i стебла,
В дорозi i небо над нами iз тебе,
I море iз тебе... дорога тверда.
Вiдчуттям єднання природи, душi лiричного героя i його коханоï пронизана ця поезiя. У кольоровiй гамi поезiï домiнує синя барва спокою та надiï.

Метки

У синьому небi я висiяв лiс, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко