СУД СОЛОМОНА
Категории
Оригинал
Молодий цар Соломон якось увi снi почув незнайомий голос, який сказав, щоб вiн просив, чого хоче в своєму життi: чи вiйськових подвигiв, чи золота й багатства, чи влади над усiма народами, чи довгого життя. I пообiцяв, що збудеться все, що б вiн не побажав.Соломон замислився i сказав, що не хоче вiн нi вiйськовоï слави, нi багатства, нi влади, а хоче єдиного: стати мудрим.
Хай серце моє буде розумним, а розум добрим, щоб я мiг вiдрiзняти добро вiд зла i бути справедливим суддею.
I сказав до нього голос:
Хай буде так. I став Соломон наймудрiшим помiж людей.
I через те, що був мудрим, вiн став могутнiм володарем i здобув велике багатство, i пiдкорилися йому всi народи, i прославився Соломон на весь свiт.
По всiй землi говорили про його велику мудрiсть i справедливiсть.
Стали приходити до нього люди, щоб вiн розсудив ïх, вирiшив ïхнi суперечки.
Якось прийшли до нього двi жiнки й принесли немовля, котрому не було ще й мiсяця.
Одна з жiнок звернулася до царя i сказала, що вони жили в одному домi, в однiй кiмнатi. У неï народився син i в другоï жiнки так само. В усьому домi, крiм них, нiкого не було. Вночi син тiєï жiнки помер, i вона пiдклала його ïй, а собi забрала живого.
На це друга жiнка закричала, що це брехня, ïï син живий, а тоï — мертвий.
Соломон звелiв, щоб йому подали меча. Потiм наказав воïновi, аби той взяв дитя i розiтнув навпiл, а потiм вiддав кожнiй жiнцi по половинi.
Перша жiнка злякалася, закричала, почала просити, щоб дитину не вбивали, а вiддали другiй — тiльки б син залишився живий.
А друга спокiйно сказала царевi, що його рiшення справедливе:
Нехай не дiстанеться цей малюк нi ïй, нi менi!
Соломон зупинив воïна i наказав вiддати хлопчика тiй жiнцi, котра його пожалiла — вона i є його справжня мати.
Дитину вiддали матерi, i та притисла ïï до серця. А брехуху вигнали з ганьбою геть. Так розсудив Соломон, мудрий i справедливий.
