РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВIТ, ЧИ БУКВАР СВIТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВIТ
Категории
Оригинал
...Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станiв i благословенних видiв промислу, якi не суперечать божому i людському законовi, а складають плодоносний церкви, яснiше кажучи, суспiльства, сад, як окремi частини складають годинниковий механiзм.Мова моя тодi спокiйнiша, коли кожна людина не лише добра, але i спорiднену собi всiма сторонами знаходить роботу. Се i є бути щасливим, пiзнати себе чи свою природу, взятися за своє спорiднене дiло i бути з ним у злагодi з загальною потребою. Така потреба — се благодiйство i послуга. Не дивно, що в стародавнiх римлян як потреба, так i благодiйство означалося словом officium, тобто моральний обов'язок.
Найдобрiша людина тим неспокiйнiша i нещаснiша, чим бiльшу посаду вона займає, але до неï не народжена. Та й як ïй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на свiтi:
Веселощi серця — життя для людини, i радiсть людська — єдовгоденнiсть(Сирах).
Як же не згубити, коли замiсть добрих послуг лише ображає друзiв i родичiв, близьких i далеких, спiввiтчизникiв i чужоземцiв? Як не ображати, коли вона суспiльству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов'язки? Як не буде погано, коли немає завзятостi i невтомноï працi? Звiдки ж з'явиться працездатнiсть, коли немає бажання i старанностi? Де ж вiзьмеш бажання без природи? Природа — всьому початкова причина i рушiйна сила. Вона i є матiр'ю бажання. Бажання ж — започаткування, схильнiсть i рух. Бажання, за приказкою, сильнiше неволi. Воно прагне до працi i радiє з неï, як зi свого сина. Праця — живий i невсипущий рухусiєï машини, доки не довершиться справа, що сплiтає творцевi своєму вiнець радостi. Коротко кажучи, природа наснажує до дiла i змiцнює до працi, роблячи ïï солодкою...
Скажу тобi: коли бажаєш, щоб син твiй охоче й безпомилково виконував своï обов'язки, мусиш сприяти йому пiд час вибору звання, вiдповiдно до його якостей. Сто спорiдненостей — сто звань, а всi почеснi, як законнi.
Хiба не знаєш, що маєтнiсть — вiд чесно виконаних обов'язкiв, а не обов'язки вiд маєтностi залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто вiднаходить маєтнiсть, а високе — губить?
Не дивись, хто вище i хто нижче, хто виднiше i незнатнiше, багатше й убогiше, але дивись на те, що з тобою спорiднене. Вже ми казали, що без спорiдненостi все нiщо...
Коли володар маєткiв живе щасливо, не тому вiн щасливий, що володiє ними: щастя до маєткiв не прив'язане.
Коли казати про володiння за спорiдненiстю, слiд розумiти i види всiх зовнiшностей. Зовнiшнє те, що лежить поза людиною: Грунт, рiд, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби свiту. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цiлком можеш бути щасливий. Вiн без свiту нiщо, а свiт без нього — щось, без чого не можна бути щасливим i в едемськiм раю.
