За сонцем хмаронька пливе

Категории

1.   1 Тарас Шевченко

Оригинал

За сонцем хмаронька пливе,
Червонi поли розстилає
I сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою.
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Нiби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
I хмароньку рожевую,
I тьму за собою
Розстилає туман сивий,
I тьмою нiмою
Оповиє тобi душу,
Й не знаєш, де дiтись,
I ждеш його, того свiту,
Мов матерi дiти.
Коментар
Прекрасна пейзажна картина розгортається перед нами у вiршi Т. Шевченка За сонцем хмаронька пливе... Побудований цей твiр на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємностi. Про це нагадує туман, що неначе ворог. Сонце — уособлення тепла, свiтла й радостi, туман же, навпаки, — у, темряви, небезпеки. Та людина має завжди вiрити, що сонце зiйде, прожене пiтьму, обiгрiє, як мати дитину.

Метки

За сонцем хмаронька пливе, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, РIДНА УКРАÏНА СВIТ ПРИРОДИ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ