Малий Вiз
Категории
Оригинал
Червневе небо обтрушувало в озеро зорi. Зоряне озеро — як небо, здавалось, дай нурка i полетиш. Дмитрик полетiв, намацав ногою дно неба, розплющив очi. Вхопився рукою за дишель Малого Воза i витягнув його з озера. Прогуркотiв небом Великий Вiз i заïхав за хмари. А Малий Вiз повiз Дмитрика додому.Дмитрик разом з лiжком поïхав у невiдоме. Хлопець опинився серед козакiв i сказав, що вони на нього чекали.
— Нi, пане — брате, таких, як ти, ми не чекаємо. Лежнiв серед нас немає, обiйдемося i без тебе, — почали козаки одмахуватись руками вiд лежачого хлопця. — Згинь з очей! Кiнних, пiших приймаємо у свiй кiш, а ти котися зi своєю
канапою. Там за лiсом пани — ляхи п'ють каву, може, тобi до лiжка ïï подадуть.
Дмитрик розгубився i разом з лiжком упав на землю. А Вiз, почувши волю, вiдкотився набiк. Козаки посадили Дмитрика поïсти з ними, спитали, якого вiн вiку i сказали, що ïм по триста рокiв.
Дмитрик наïвся, перечекав, поки козаки викотили казан, i почав говорити несмiло:
— Я маю справу до Iвана Сiрка. Чи не скажете, де його можу зустрiти?
— Еге, отамана Сiрка сьогоднi не побачиш. Вiн зараз у Львовi, там один письменник книжку пише про нього. I Сiрко днює i ночує на дев'ятому поверсi в його будинку. Хоче перечитати написане, щоб той чого не до брехав... Може, ми зможемо залагодити твою справу?
— Та... ми з одним товаришем посперечалися. Я кажу, що за часiв отамана Сiрка були в козакiв пiдводнi човни. А мiй товариш не хоче вiрити...
Тодi козаки запропонували йому самому оглянути човен. Вiн був подiбний до великоï жовтоï черепашки. Водночас хлопець дiзнався, що в козакiв були й ракети.
Козацька ракета вистрелила. Стало ясно-ясно. Пiдводний човен зблiд, занурився у воду i швидко зник.
Через кiлька днiв Дмитрик прийшов до мiста Пiдгайцi, зайшов у книгарню, запитав, чи є вже книжка про Iвана Сiрка, i дiзнався, що незабаром буде.
Чому той письменник бариться? Козаки придумали пiдводного човна, першi зробили ракету, а книжки про це досi немає. Дмитрик ще трохи почекає.
А нi, то сяде вiн на Малого Воза i сам вирушить до Львова. Обiйде всi дев'ятиповерховi будинки — отамана Сiрка знайде!.. Книжка про козакiв, а Iван Сiрко ще не знає — Дмитрик справжнiй козак чи такий собi звичайнiсiнький шукач пригод.
Сон — умовний лiтературний прийом, що дозволяє письменниковi перенести персонажа у фантастичний свiт. О. Сенатович використала такий прийом, щоб перемiстити Дмитрика в часи козацького ватажки Iвана Сiрка. Iсторична довiдка. Iван Сiрко — кошовий отаман Запорозькоï Сiчi. Брав участь у нацiонально-визвольнiй боротьбi пiд проводом Богдана Хмельницького в 1648-1654 роках, до 1660 року був вiнницьким полковником. За 25 рокiв боротьби з ханськими ордами не зазнавав поразки. Ще за життя про нього складалися легенди.
Метки
Малий Вiз, ОКСАНА СЕНАТОВИЧ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
