Патрiоти
Володимир Самiйленко ()
Два хлопцi укупi стояли,
А третiй дививсь оддалi,
Як тi гаряче розмовляли
Про долю своєï землi.
Один у широкiй промовi
Народнi права боронив;
Вiн докази всi науковi
По пунктах як слiд розложив.
Народну окремiсть натури,
I склад особливий думок,
I давнiсть своєï культури, —
Довiв вiн усе те з книжок.
А другий про теє доводив,
Як дiйде народ своïх прав,
I в поступi iнших народiв
Вiн мiсце йому показав.
Так двоє вели язиками
Роботу для краю свого,
Гукали й махали руками,
Де рiч вимагала того.
Третiй нiчого не говорив, бо жив для своєï землi. Двоє пiïили, а третiй зажурився.
Але вiн не тую картину
Вбачав, що круг нього була;
Вiн бачив душею Вкраïну
I все що вона добула.
Вбачались йому патрiоти
Iз купою слiв голосних,
А поруч мiльйони голоти,
I темнiсть, i вбожество ïх.
Патрiоти, ВОЛОДИМИР САМIЙЛЕНКО, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
