СТО РОКIВ САМОТНОСТI — 1

Колись, через багато рокiв, полковник Аурелiано Буендiа, стоячи ш ля
стiни перед загоном, що мав розстрiляти його, згадає той давнiй
р'iiр, коли батько взяв його з собою подивитися на лiд. Макондо було п
iд i ще невеличким селом на два десятки лiплянок iз глини та бамбуки па
березi рiчки. Свiт був iще такий незвiданий, що багатьом речам При
кувало назви i на них доводилося просто вказувати пальцем. Що- i'* i су
до села приходили цигани i приносили рiзнi чуднi речi останнi досягнення
науки та цивiлiзацiï. Першого разу вони принесли магнiт. ‘
тмрий циган на iмя Мелькiадес продемонстрував, за його словами, ”оп.ме
чудо свiту: металевi бруски притягували казанки, сковорiдки, цiiяхи.
Хосе Аркадiо Буендiа вирiшив використати магнiт для добу- иппня золота
iз земних надр. Мелькiадес чесно застерiг його, що магiï i для
цього не годиться. Але Хосе Аркадiо тодi ще не вiрив циганам, гмму
вимiняв магнiтнi бруски на свого мула i кiлькох козенят. Його дружина
Урсула марно намагалася вiдрадити його, вiн пообiцяв закипати
ïï золотом. Кiлька мiсяцiв чоловiк вперто намагався виконати
сжою обiцянку, але нiчого, крiм укритого iржею обладунку пятнадцятi н*о
сторiччя, не знайшов. Потiм цигани зявилися знову i принесли момiтнi
винаходи амстердамських євреïв пiдзорну трубу i лiнзу з до-
прий бубон завбiльшки. Побачивши, як пiд лiнзою трава'спалахувала нп
сонцi, Хосе Аркадiо вирiшив перетворити лiнзу на бойову зброю, ”iп
навiть власне тiло використав для доказу ïï могутностi, i
довго не
397
ГА БРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi
загоювалися на ньому виразки вiд сонячних опiкiв. Склав вiн i керi(
ництво щодо використання зброï i надiслав уряду, але кiлька ро
марно чекав вiдповiдi. Коли Хосе Аркадiо поскаржився Мелькiад? на свою
невдачу, циган у найпереконливiший спосiб довiв свою ч нiсть: забрав
лiзнзу, повернув дублони, якими колись Хосе Аркад заплатив за неï,
та ще й подарував кiлька португальських мореплаi них карт i рiзнi
навiгацiйнi прилади, додавши до них власноручно з писаний виклад праць
ченця Германа, щоб Хосе Аркадiо навчився слутовуватись
астролябiєю, бусоллю й секстантом. Геть занедбавiï своï
домашнi обовязки, Хосе Аркадiо довгi мiсця дощовоï пори прЛ сидiв у
маленькiй кiмнатi, де нiхто не заважав його дослiдам. Коли вiй навчився
досконало послуговуватися приладами, то склав собi таï точне
уявлення про простiр, що мiг тепер плавати незнайомими море ми, не
виходячи зi свого кабiнету. До кiнця днiв памятатимуть дiтя, з яким
величним виглядом ïхнiй батько оголосив ïм своє
вiдкритiï земля кругла, як помаранча. Урсула накинулася на нього:
хай робитï що йому заманеться, але дiтей хай не збиває з
пантелику циганськi! ми вигадками. Всi односельцi не мали жодного
сумнiву, що Хосе АрИ кадю Буендiа схибнувся. Але знову прийшли цигани, i
Мелькiаде пiдтвердив, що наукове вiдкриття Хосе Аркадiо вже давно
перевiренг практикою. Того разу вiн подарував Хосе Аркадiо обладнання
для ш хiмiчноï лабораторiï, яка справила вирiшальний вплив на
подальше долю села. Хосе Аркадiо привабив спосiб подвоєння золота,
який прся понувала алхiмiя, i вiн умовив Урсулу дати йому для дослiдiв
старо-] виннi монети, якi в результатi цих дослiдiв не тiльки не
подвоïлись,* а перетворилися на пережаренi шкварки, що ïх годi
було вiдшкребти вiд дна казанка. Наступного разу цигани демонстрували
надзвичайiМ вiдкриття: помолодiлий Мелькiадес, якого всi памятали без
жодне го зуба у ротi, бо вони випали вiд цинги, був здоровий, без
зморщок,
з новими блискучими зубами. Жах охопив усiх, коли Мелькiадес ви i йняв
iз рота усi зуби разом iз яснами i на мить перетворився на старез^ ного
дiда, продемонстрував ïх глядачам, а тодi вставив назад i
всмiхнувся в повному розквiтi своєï
вiдновленоï молодостi. Навiть Хосi Аркадiо засумнiвався, чи не
вийшли знання Мелькiадеса за межi доi зволеного людинi, але коли циган
наодинцi пояснив йому, як зроблЯ нi вставнi зуби, заспокоïвся i
посмiявся вiд усiєï душi. Ця рiч видала йому такою простою й
такою незвичайною водночас, що вже назавтра! вiн втратив будь-який
iнтерес до своïх дослiдiв з алхiмiï, засмутивсяi тинявся без
дiла по господi. Тi, хто знав його з часiв заснування Макон-| до,
дивувалися, як вiн змiнився пiд впливом Мелькiадеса. Спочатку Хосе
Аркадiо Буендiа, мов молодий патрiарх, давав усiм поради, допо
ЗМГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi
икгпв кожному, не цураючись фiзичноï працi, аби тiльки гарно йшли
нрави в громадi. Вiн так намiтив вулицi Макондо, що нiкому з його
мшиканцiв не доводилось докладати бiльше зусиль, нiж iншим, щоб принести
води з рiчки, хати поставили так, щоб сонце однаково свiтило на кожну,
його дiм i його поле були зразком для всiх сусiдiв. У той Чпс Макондо
було щасливим селом, де доти нiкому не переступило за тридцять i де ще
нiхто не помер. Вже в першi днi заснування Макондо Хосе Аркадiо почав
майструвати сiльця й клiтки, а незабаром у кожному домi спiвали iволги,
канарки, вiльшанки. Племя Мелькiадеса, iиерше прийшовши до Макондо,
розповiло, що знайшли селище, загублене серед просторiв заболоченоï
долини, iдучи на пташиний спiв. Тп потяг до дiяльностi задля
громадського добра тривав у Хосе Аркадiо недовго, поступившись мiсцем
магнiтнiй лихоманцi, астрономiчним дослiдженням, мрiям про добування
золота i бажанню пiзнати чу- дм:л свiту. Вiн замислив прокласти з
Макондо стежку в краï великих ”Iдкриттiв. Буендiа зовсiм не знав
географiï околу, але не мав сумнiву, що йти треба у протилежному
напрямi вiд того, яким прийшли колись ”””ïй у долину, бо iнакше це
був би шлях у минуле. Хоча у селi вже давно вважали його божевiльним,
чоловiки, не роздумуючи, пiшли з ним ип пошуки цивiлiзацiï, але
шляху до нього вони не знайшли, а натомiсть натрапили на морський
корабель, котрий невiдомо як опинився ми сушi далеко вiд моря. Хосе
Аркадiо дiйшов висновку, що Макондо (iч.'i ташували на пiвостровi: воно
звiдусiль оточене водою. Тодi вiн вирiшив, що якщо неможливо з Макондо
знайти шлях до цивiлiзацiï, то тоеба перенести село в iнше мiсце, i
почав готуватися до нового пере- цоду, адже вони не були привязанi до
цього мiсця навiть могилами по- мврлих. Однак його дружина Урсула
запевнила, що якщо ïй потрiбно пуде померти, щоб вони залишилися
тут, вона зробить це. Вона звернула увагу чоловiка на ïхнiх дiтей,
покинутих батьком напризволяще.
1 ‘тпршому, Хосе Аркадiо, який народився пiд час важкого переходу
через гори, вже сповнилось чотирнадцять. Та хоч вiн був такий само
гилач, як i батько, було очевидно, що йому бракує батьковоï
уяви. Ау- релiано, першiй людинi, народженiй в Макондо, скоро мало
виповнитися шiсть рокiв. Вiн плакав, коли Урсула носила його в
своєму лонi, i народився з розплющеними очима й дивився на всiх з
цiкавiстю. Мати н ригадала цей погляд, коли три роки потому малюк
увiйшов на кухню
I, подивившись на горщик iз супом, що стояв нерухомо в центрi столу,
несподiвано сказав, що той зараз впаде. I дiйсно, горщик почав рухатись,
доки не брязнув на пiдлогу, розлетiвшись на друзки.
Занепокоєнiï Урсула розповiла про цей випадок чоловiковi, але
той не зауважив у ньому нiчого незвичного. Вiд того вечора, коли Урсула
вiдмовилась
339ГА Б РIЕЛ Ь ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi
покинути Макон до, Хосе Аркадiо Буендiа став присвячувати с ид своï
найкращi години: навчав дiтей читати, писати, рахувати й? повiдав
ïм про чудеса свiту, не тiльки в межах справдi йому вiдомi знань, а
й якнайширше використовуючи можливостi своєï багатюцЯ уяви.
Знов прийшли цигани, але це вже були цигани молодi ж|3 ки й чоловiки,
якi говорили тiльки своєю мовою i влаштували спра жнiй вертеп на
вулицях Макондо. Яких тiльки чудес вони не покази вали! Хосе Аркадiо
шукав старого Мелькiадеса, але йому розповiла що той помер вiд
малярiï у болотах Сiнгапура. Хосе Аркадiо був прï_ голомшений
цiєю звiсткою. Дiтей же ця новина не зацiкавила, i во*i благали
батька показати незвичайний винахiд мудрецiв Мемфiса. Туф Хосе Аркадiо
побачив справжнє диво, торкнувшись якого, забув пж все, навiть про
Мелькiадеса. У величезнiй скринi лежала прозора брЯ ла льоду, вiд
якоï вiяло пронизливим холодом. Поклавши руку на лу, як кладуть
свiдки у судi на Бiблiю, Хосе Аркадiо Буендiа аигу^И нув, що це
найвизначнiший винахiд ïхнього часу.
Коли в XVI ст. пiрат Дрейк взяв у облогу Рiоачу, прабабка УрсуЛ
Iґуаран, перелякана стрiляниною, сiла на гарячу пiч i так
обпекласЯ що назавжди залишилася нездатною до подружнього життя, не
моглЗ спати у кiмнатах i всю нiч проводила у дворi, ïй здавалося,
що вiд наï 4 смердить горiлим, тому вона вiдмовлялася вiд
спiлкування з людьми, ïï чоловiк, араґонський купець,
змушений був продати крамницю й з* везти родину якнайдалi вiд моря в
мирне iндiанське селище. У цьг му глухому селищi жив тодi один креол-
тютюнник, дон Хосе АркадИ Буендiа; Урсулин прадiд увiйшов з ним у
прибуткову спiлку, й за кiлкi ка рокiв кожен з них збив собi гарний
статок. А через кiлька столiн праправнук креола одружився з правнучкою
араґонця. Вони були двь юрiдними братом i сестрою, тому батьки
вперто не погоджувалися в. цей шлюб, залякуючи молодих тим, що у них
можуть народитися iґу ани дiти з хвостами. Один такий жахливий
випадок уже трапив!! в ïхньому роду. Але Хосе Аркадiо запевнив, що
йому байдуже, нехаШ народжуються хоч поросята, аби вмiли говорити.
Вiдгуляли весiлля проте Урсула, налякана материними пророцтвами,
вiдмовилася заве Л шити одруження в належний спосiб. Селищем поповзли
чутки, буцiï^И то Урсула, вже рiк як одружена, i досi ще дiвчина,
бо ïï чоловiк неспрг можний. Урсула i Хосе Аркадiо не дуже цим
переймалися, аж докiЦ Пруденсiо Агiляр, пiвня якого перемiг пiвень Хосе
Аркадiо, не обра-| зив привселюдно останнього, сказавши, що може хоч
пiвень зробит^И Урсулу щасливою. Хосе Аркадiо вбив Пруденсiо Агiляра,
пробивнiм йому горло дiдiвським списом. Тiєï ж ночi Урсула
вiддалася чоловi-1 ковi. Односельцi розцiнили цей випадок як двобiй
честi, та в душа* i
400ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi
^пдружжя зосталися докори сумлiння. Покiйний Пруденсiо постiйно
11If ходив до ïхньоï оселi вночi, розшукував в нiй воду, щоб
змити кров I I iюєï рани. Хосе Аркадiо вирiшив пiти з цього
села якомога далi.
I ‘(i.ка його друзiв, такi ж молодi, як i вiн, страшенно охочi до
пригод, iнiïушили разом з жiнками i дiтьми у похiд через гiрський
хребет до |Цп|ш. Майже два роки блукали вони джунглями, але до моря так
i не и h i пли. За цей час в Урсули народився первiсток, у якого всi
частини Ями були цiлком людськi. Нарештi вони вийшли в долину рiки, вода
.тi була схожа на застиглий потiк рiдкого скла. Вночi Хосе Аркадiо
Нищилося, що на цьому мiсцi виросло велике мiсто, де будинки були |и
дзеркальними стiнами. Увi снi вiн почув i назву цього незвичного ИIiгш:
Макондо. Назавтра вiн запевнив своïх супутникiв, що ïм нiколи
и иийти до моря i що селище треба будувати на цьому мiсцi. Хосе Ар-
тiдiо нiяк не мiг витлумачити собi сон про будинки iз дзеркальними
игЦшми, аж доки не побачив лiд, тодi вiн зрозумiв, що треба налагоди-
frti мiфобництво льоду i будувати з нього прохолоднi будинки. Цю iдею
ïм не почав втiлювати негайно у життя лише тому, що був тепер за-
Ямитий вихованням синiв. Аурелiано виявився дуже здiбним до
алхiмiï, а от Хосе Аркадiо майже не цiкавився заняттями. Його заполони-
i. кохання до Пiлар Тернери. Ця жiнка була набагато старша за Хосе
Л|iкпдiо. Вона теж була учасницею великого виходу, що завершився ши
нуванням Макондо: ïï взяли з собою батьки, щоб розлучити з
одним чоловiком, котрий зробив ïï жiнкою, коли ïй було
чотирнадцять,
I до.и i жив з нею, але нiяк не наважувався вступити в законний шлюб,
.<i оув чужаком. Пiлар допомагала Урсулi, котра чекала вже третю ди-
гiшу, по господарству, була весела, вмiла ворожити на картах. Хосе
Аркадiо Буендiа разом з молодшим сином вдалося завдяки впертим ”iнiнттям
алхiмiєю вилучити золото з тих пiдгорiлих шкварок, на якi (тчись
перетворилися монети Урсули. В сiмï Буендiа народилася дi- гишка,
котру назвали Амарантою. Знову прийшли цигани. На вiдмiну пiд
Мелькiадесового племенi, цi були не провiсниками прогресу, а просто
торговцi видовищами. Пiлар сказала Хосе Аркадiо, що чекає пiд
нього сина. Через кiлька днiв юнак пiшов разом з циганами з села. Хосе
Аркадiо зовсiм не збентежився, довiдавшись, що ïхнiй первiсток
кидався з циганами, зауваживши, що так вiн принаймнi стане чоловiком.
Урсула ж кинулася на пошуки сина. Хосе Аркадiо тужив кiлька тижнiв, коли
вона зникла, ходив, як мати, бiля маленькоï Амаранти, минiть спiвав
ïй пiсень, чого зовсiм не вмiла Урсула. А потiм батько й молодший
син i самi не зчулися, як знову опинилися в лабораторiï, инову
захопилися дослiдами. Маленька Амаранта, лежачи в корзинi и
корбовоï лози, з цiкавiстю спостерiгала за впертою роботою батька й
401ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi
ТР
*
брата. Через пять мiсяцiв повернулася Урсула, помолодiла, в нов
ошатному вбраннi, якого в селищi зроду не бачили. Хосе Аркадiо м
не збожеволiв вiд радостi, бо пiд час свого тривалого затворництi^В
лабораторiï вiн у глибинi душi благав Господа, щоб сподiваним чу^^Ь
стало не вiдкриття фiлософського каменя, а повернення Урсули. Вш/
привела з собою багато людей, якi прийшли з другого кiнця долi^Н лише
два днi ходи вiд Макондо, одначе там були мiста, де одержувI цi пошту
щомiсяця й послуговувалися машинами. Урсула не наздогiн ла циган, але
знайшла ту дорогу, якоï не спромiгся виявити ïï чоловiк
марно ганяючись за великими вiдкриттями.
Сина Пiлар Тернери принесли в оселю його дiда й баби через тижнi пiсля
народження. Буендiа не мiг допустити навiть думки ii|н
те, що паросток його роду буде кинутий напризволяще. Проте посi,
вили умову, щоб хлопчик нiколи не дiзнався правди, чий вiн.
йому ймення Хосе Аркадiо, але зрештою стали називати просто А
кадiо, щоб уникнути плутанини. Пiд ту пору у селищi вирувало*
яльне життя. Урсула захопилася виробництвом льодяникових звiр^^
ток. Опiкуватися дiтьми доручили Вiсiтасьйон, iндiанцi з племен
ґуахiро, котра потрапила до Макондо разом зi своïм братом,
ряту
чись вiд страшноï пошестi безсоння. Так i вийшло, що Амаран'I^В
Аркадiо почали розмовляти мовою ґуахiро ранiше, нiж
iспанськоï^ Люди, яких привела з собою Урсула, на весь свiт
розхвалювали кондо з його родючими землями, i невдовзi скромне сiльце
пеоетга рилося на пожвавлене мiстечко з крамницями, майстернями ремiЛ
никiв i постiйним торговим шляхом. Хосе Аркадiо настiльки зачарований
реальним життям, що утратив будь-який iнтерес до ал хiмiчноï
лабораторiï, i знову зробився тим заповзятим чоловiком, кЯ трий
колись засновував Макондо. Новi поселенцi почували до ньог*
глибоку повагу i радилися з ним, приймаючи будь-яке рiшення. Зн^Н
ву прийшли цигани, але Хосе Аркадiо з ними не було, а ïхнiй ярАiiГ
рок перетворився на величезний заклад для азартних iгор, тому ïм я
дозволили зупинитися в Макондо. Вони ж розповiли, що МелькiаЛ
сове племя було стерте з лиця землi за те, що зважилося переступи^
межi дозволених людям знань. Хосе Аркадiо випустив на волю усiï
птахiв, а замiсть них поставив у кожному будинку годинники з музи кою,
обсадив вулицi мигдалевими деревами. Аурелiано просиджув* в занедбанiй
лабораторiï, опановуючи, просто з цiкавостi, ювелiрi
справу. Вiн уже перетворився на юнака, зробився мовчазним i вiл
людкуватим, а в поглядi знову зявився той напружений вираз, щГ
був у нього, коли вiн народився. Якось вiн глянув на матiр i сказав.!
що до них хтось iде i вiн уже в дорозi. У недiлю зявилася Ребека. 1^
402____________ ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi
л<> щонайбiльше одинадцять рокiв; торговцi шкiрами, котрим було
мучено доставити ïï разом з листом до родини Буендiа, не
змогли Бати, хто та людина, яка опiкувалася Ребекою, як не могли при-
iпмти нi Урсула, нi Хосе Аркадiо ïï батькiв, якi, судячи з
листа, до- Ьдилися ïм родичами. ïхнi кiстки прибули разом з
Ребекою у полот- имому мiшку, звiдки чулося квок, квок, квок; у листi
”вловлювалося прохання поховати ïх за християнським звичаєм.
Кичина не говорила нi до кого, сiла у крiсло-качалку, привезене з со
засунула палець у рота i просидiла так весь день. Ïï залишили
в
оцинi, охрестили Ребекою так само, як звали, судячи з листiв,
ïï Мiн iр, бо дiвчина не вiдкликалася на жодне iмя. Оскiльки в
Макон- мп i це не було цвинтаря, то мiшок з кiстками заховали до того
часу, [ц|иi и зявиться гiдне мiсце для похорону. Спочатку Ребека вiдмовля-
йiiги вiд ïжi, i було незрозумiло, як вона не помирає з
голоду, аж поки цi, зясувалося, що Ребека ïсть сиру землю i вапно
зi стiн. Урсула при- Кпунала гiркий напiй, до якого довелося додати ще й
кiлька ударiв |м'мiнцем, i за кiлька тижнiв Ребека почала одужувати.
Тепер вона Йшлася з Аркадiо i Амарантою, якi сприймали ïï як
старшу сестру, й 1 имаком ïла, вправно послуговуючись виделкою та
ножем. Згодом ни м пилося, що вона вiльно розмовляє по-iспанськи i
мовою ґуахiро, Цiн неабиякi здiбностi до рукодiлля й спiває
годинниковий вальс на , имшшi слова. Якось уночi iндiанка, що спала
разом з дiтьми, прокину мiiсь вiд дивного звуку. Вона побачила, що
Ребека сидить у гойдалцi , тримає пальця в ротi, а очi свiтяться в
неï, як у кiшки. Вiсiтасьйон жахом прочитала в цих очах ознаки
хвороби, яка змусила ïï й брата полишити батькiвщину. У дiм
прийшло безсоння. Хосе Аркадiо не /цiкався хвороби, вiн був певний, що,
не засинаючи, можна бiльше .опити в життi. Але iндiанка попередила, що
хвороба знищує Ми мять. Через деякий час занедужала вся сiмя, а
згодом i все мiсто, Пи Урсула необачно продовжувала продавати своï
льодяники, i через них передавалося безсоння. Щоб запобiгти поширенню
хвороби за м<-жi Макондо, запровадили карантин, суворе дотримання
якого Еко змогу iзолювати пошесть в межах мiста. Макондцi швидко звик чи
до свого стану: життя йшло своïм плином, i нiхто не журився, що Л i
|)п ти в непотрiбну звичку спати. Коли почалися провали у пам ятi,
Аурелiано винайшов засiб боротися з ними: вiн написав назви всiх (м-мей
у своïй майстернi й наклеïв вiдповiдного папiрця на кожну.
Косе Аркадiо спочатку застосував цей метод у себе вдома, а потiм i в
мiстi. Наочне уявлення про те, як макондцi силкувалися боротися з
иiiГiутливiстю, дає табличка, повiшена на шию коровi: Це корова,
ïï погрiбно доïти щоранку, щоб дiстати молоко, а молоко
треба кипя-
403Г^1IЩ^IАЩЯ_МАРКЕС. Сто рокiи п_Мптип
тити, щоб змiшати з кавою й вийшла кава з молоком Ось так
за ^{И В ХИМРШЙ ДIЙСНОСТI ЯКУ за} Допомогою слова М
уда затримати на коротку мить i яка мала безповоротно зникнути,
ки-
^ЛIТр- ^{ХоС Аркадi0} надумав побуд-
............................
Ного ттпп ^{П а ЯК01 мала} ґрунтуватися на принципi що)Н
ного повторення всiєï суми набутих у життi знань, й^
вдалоï
повнити близько чотирнадцяти тисяч капток т,п* ^вдало*в
~р_{ИЙШОВ гiсть}, _{яко нiхго}
6у,ГсешГ^{0 РОаПIЗН}- ]*>^{,0 ЙОГ}њ
^8а6УГО СКО^Н X
Хосе Аркалiо .Гњ л!,]*> *0'њ'']*>
^бУЛ]*> ^СРТI'
^Ив * _гпрто * пити лiки 1 його память осяяло, вiн
впiзнав сяЗ
Фiксованими на металевiй пластинпi т_п , * 1
побоювання, що зображення на лас'тннi вiдбирає ГлюинГоилi
в ^{ЖИТВ В СВОМУ дамi 1} ^лила зрЙI
глид. Але водi вiн ще не почув оклику долi. Вiн був тГьТ^лЗ пГ
^ЯК0Гњ *^телi Долини шанували за мистецьку
роботу ямi льоаяи Т^у * ^Грњ^ей
нi* заробляла У, ул., продажi!
жiнки, че'ез
кгг]*>с^в,гиi:^с.;њ^{у 1н
д} г ^{ш знав Ж,,Д1}^
_Фраиоiско>_ю,_Ва.ц.;,^Г,итеМ p>с~^с^
яких iз найменшими подробицями розповiдалося Про падiï шоIЛ ЛИСЯ на
пiсняревi дорозi. Всi аконд,,, _под_алис^
]*>%_хт йо7 М ~~^{ого сподiя,,ооя на
свiтi}-^рввв - нок.прибула гладка жiнка, яку несли на
ношах чотири iндiанцi iЯ
до закладi Ката^{ХИСНа ВИГЛЯД МуЛатка}' Аурелiано
також вируш* до закладу Катаршо, куди прибув Франсiско Людина. КатапiноМ
гувала тростиновим вином, надавала й iншi послуги. АуреХно уД
- ^{ЙТИ мат}РОна запросила його зайти у З
УДИ весь вечiр заходили й виходили чоловiки. У задушливiй кiмЯ , де
перед Аурелiано побувало шiстдесят тооє чоловiк- хлопеД
почув _{жахливу iсторiю> яку розпов}._ла I _{МОЛ ен} ^ ^ХЛОД
Два роки тому вона заснула, не погасивши свiчки i п ^ тла будинок, де
вони опiкали з бабусею. ВiбХГодТлГIь____________ ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К
Е С. Сто рокiв самотностi
нiг тих та селах i за двадцять сентаво укладала в лiжко з чоловiками,
”lofi нiдшкодувати спалений будинок. За пiдрахунками дiвчини, вона bum
отак жити iще близько десяти рокiв. Юнак вийшов iз кiмнати, нiчого й не
зробивши й насилу стримуючи сльози. Пiсля безсон-
нi]*>! мочi вiн вирiшив одружитися з мулаткою, щоб визволити
ïï вiд f меншого деспотизму, та вранцi дiвчини в Макондо вже
не було. Ау-
.... iано занурився в роботу i скорився долi бути чоловiком без жiнки,
pflii приховати ганьбу своєï нездатностi. Хосе Аркадiо
захопила нова уичi: за допомогою даґеротипiï знайти науковий
доказ iснування IIиi м. Мелькiадес заглибився у вивчення Нострадамуса.
Якось йому дпнося, що вiн натрапив на пророцтво щодо майбутнього
Макондо: пню перетвориться на чудове мiсто з будинками iз прозорого
скла, i в Bi.'imv не залишиться й слiду вiд роду Буендiа. Хосе Аркадiо
не повiрим пророцтву, запевняючи, що будинки споруджатимуть iз льоду,
I Du мiн бачив увi снi, i тут завжди буде хтось iз Буендiа. Урсула, з
поки мом помiтивши одного вечора, що ïï дiвчата стали
дорослими, зашилася розширяти оселю. Незабаром новий будинок постав на
ра- Вгп, i здивування усiм. Урсула хотiла пофарбувати будинок у бiлий ри
i i iр, та раптом отримала наказ вiд корехiдора, начальника, при- иiого
урядом, фарбувати фасад у блакитний колiр. Хосе Аркадiо пiшов до дона
Аполiнара Москоте i розповiв йому, як вони заснували Ммiсондо, висловив
вдячнiсть урядовi за те, що не заважав ïм жити iнк, як вони жили,
запевнив, що макондцi мирнi люди, але не дозво- 'III ï ï,
нiкому наказувати, у якiй колiр фарбувати своï оселi. Якщо дон
Мпскоте хоче жити в селищi як простий мешканець, то ласкаво просимо ,
якщо ж вiн бентежитиме людей своïми наказами, то хай заби-
I... геть. У вiдповiдь на зауваження корехiдора, що вiн озброєний,
Хосе Аркадiо взяв того за петельки, пронiс вулицею i поставив ни
дорогу, яка вела з Макондо. За тиждень дон Москоте повернувся з
нiIi^рьма солдатами i своєю сiмєю. Старожили
Макондо прийшли до Киги Аркадiо, сподiваючись, що вiн вiзьме
командування на себе i ми кине непроханих гостей. Але Буендiа вирiшив
залагодити справу мирно, бо не личить ганьбити когось перед його ж
власною родиною. Дурелiано супроводжував батька до корехiдора. Хосе
Аркадiо справу Нïiднав: солдати залишили селище, всяк мав право
фарбувати свiй /iiм тим кольором, яким йому заманеться, порядок у
мiстi гаранту макондцi. Всi заспокоïлись, крiм Аурелiано: вiн
закохався у наймем шу доньку дона Москоте Ремедiос, якiй було лише
девять рокiв.

• J нагоди закiнчення нового будинку Урсула вирiшила влаштувати Пи л. Вона назамовляла чимало рiдкiсних i цiнних речей для прикраси

II упорядкування будинку, зокрема пiанолу. Торговельна компанiя^МтЛ^РСIЯ_МАрк ЕС. Сто _{рокiв гампто}^
прислала майстра iталiйця ТТр-тг. к^-,,; -
вТоГ м^{авчити користуватися нею}- СГЙ
аного чоловiка в Макондо ще нiхто не бачив. Ребека закохл ш, Л ГО^Я
.iд,, П'етро Креспi вона _к1лью> дГе ше Гк,.*
]*>еГю т 17аГ]*>^и њ^{го пла,у}-
^{Вова 3}* ^й ^1
З кiнцi
^ПњСк^НГ]*> у
сподобала', д_маро, вода дозволила всi до]*>^
Дружба збудила у серцi Аурелiано надiю бачити маленьку РемЯ Як аакляття
вiв повторював собi, що вона ас П^Гу ЗI
ного разу вона Дiйсно прийшла з сестрою Атомiяип
Н====ЕЕ==Ï
ÏÏÏÏÏÏÏИ -.4 ; зна^^ПХ
пош^{Ш К}7^{Я У}^^а ДаТого^Йњ:
м_Улi лише дв чГна мТсяпк 7 ^{У У
К}њ^НДњ ^пР^ивозил* на
староï Ребека Тп ^{Ц К}њ^ЛИ њ^{ДНОГО разу
пошта} вчасно не приб>1
_го ^ ^тяжко захворiла i в мареннi виказала
таємницю, сн
кГт₀!ГГоГ]*>Т^{мок скринi 1 знайшла
лиот} ” ^П''
. — - ^го вечора, коли Урсула силкувалася витягти Ребеку
ч КвШ _там Г^ННЯ ^^{УРЛШНО ЗНОВ пiшов} У
^заклаД Катерино, але жiнк^Я
^аiГмïГя, ^{ЯКУСЬ МИТЬ} ^ ^{ПОПЛИВЛ}њ -РД йогоГим^i
ïï аж другого дня у кiмнатiI^Р ТернерТд^^
^{ВIДНаґш}]*>
потрапив, але добре памятав, що прийшов переспати з цкю кшкЛ Вирушаючи в
плавання кохання, юнак розплакавсяi пi 2
шиГя^УПiл^{аПИТаЛа ЯК ТУ ЧРЗ
КОГ}њ ^ВIН ^ждає iЯ релiано'вий^ов^^>-
кiм¹ната^Ятозалiшшв^а^а
Лњ^поогти V- олЯ
дар ви ^ОЛОВ*^{4 сил}*'^а й той
^гФ^кий^ягар^що леам^йол^н^серцГ¹^
впептп ^{ЯрЯНТа СТраждала} вiд нероздiленого кохання. Але
АурелiаЯ ЙС го ^М^ГхГаÏÏХГГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв
самотностi
I Гетро Креспi, а Урсула хай повезе Амаранту у головне мiсто про- цii,
щоб та могла там розвiятися. Найближчоï суботи Хосе Аркадiо чiдiа
пiшов до дона Москоте сватати Ремедiос. Батьки дiвчини були жо
здивованi, але дали згоду, хоча Ремедiос ще не вступила у дiво-
II пiк. Та Аурелiано ладен був чекати скiльки завгодно. У сiмï Буен-
ii становився вiдносний спокiй, який порушила смерть Мелькiаде- . I
I,иган старiв швидко i неухильно, з ним стало важко спiлкуватися,
жп слiпнув i глухнув, плутав спiврозмовникiв з людьми, яких вiн знав ' п
ись, говорив на мiшанинi з рiзних мов. Коли дихання старого стало
ЯИфдючим, Аркадiо почав водити його на рiчку, i Мелькiадес дивним ииом
орiєнтувався у воду, минаючи глибокi мiсця. Але одного разу iiii
увiйшов у водi не туди, куди треба, i тiло його знайшли через кiльцi
днiв. Хосе Аркадiо Буендiа заборонив ховати старого, стверджую- IИ, що
Мелькiадес безсмертний. Три днi вiн окурював тiло померлого Мiрами
ртутi, як заповiдав Мелькiадес, але труп неухильно розпадав- иi. I iльки
тодi вирiшили поховати тiло Мелькiадеса. Це був перший ”пкорон в
Макондо. Пєтро Креспi, викликаний листом Ребеки, оголив свiй намiр
одружитися з Ребекою, вiдкрив у Макондо магазин куничних iнструментiв i
заводних iграшок. Амаранта вiдкрилася у Мiиiму коханнi Пєтро
Креспi, та той не сприйняв серйозно ïï почут- tli- Амаранта
вiдчула себе приниженою i з люттю пообiцяла зробити |Ш', аби завадити
весiллю сестри, тому Урсула вiдклала всi справи i ”ирушила з Амарантою у
подорож. Через вiдсутнiсть Урсули i незри- у присутнiсть Мелькiадеса,
який i далi робив загадковi прогулянки .*iпатами, будинок видавався
величезним i порожнiм. Хосе Аркадiо ипмагався вдосконалювати механiчнi
iграшки, якими Пєтро Креспi iшиовнив дiм. Аурелiано закинув роботу
в майстернi й узявся навчати ”””по наречену читати й писати. Нещасною
почувалася тiльки Ребека,
”iiii не могла забути Амарантовоï погрози. Повороживши на картах,
<н пар Тернера сказала Ребецi, що вона не матиме щастя, доки
ïï батьки ке будуть похованi. Стурбована Ребека подiлилася
неясним ïй пророцтвом iз Хосе Аркадiо. Той розшукав мiшок iз
кiстками, який ко- iii'-ь принесла у дiм Ребека. Його знайшли
замурованим в однiй iз стiн ”удинку, бо вiн весь час плутався пiд ногами
у мулярiв. Хосе Аркадiо Виховав його в могилi без надгробка неподалiк
вiд Мелькiадеса. Друж- ”п ;i Ребекою вiдкрила дверi для Пiлар Тернери,
вона знову почала допомагати у господарствi, була нiжна до Аркадiо. Вiн
вiдчував потяг до цiп жiнки, не здогадуючись, що це його мати. Пiлар
чекала дитину
” iд Аурелiано, яку той пообiцяв визнати своєю. Хосе Аркадiо, приєд-
итшiи до однiєï з заведених танцiвниць годинникового
механiзму, до- МН'ся того, що лялька танцювала три днi пiд власну
музику. Цей вина
407
ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотногтi
хiд настiльки схвилював його, що вiн потрапив у стан безперервнi
марення, якого вже нiколи не вдалося позбутися. Коли Хосе Арк*
впав у буйство, намагаючись знищити все, що не змiнюється, вiнi
чав г мати щось урочистою i звучною, але геть незрозумiлою мово^
Аурелiано покликав сусiдiв. Хосе Аркадiо Буендiа витягли на двi Я
мiцно прив язали до великого каштана. Коли повернулися УрсуЯ
Амаранта, вони заговорили до нього, та вiн ïх не впiзнав i вiдповiв
.Г зрозумiле.
Аурелiано Буендiа i Ремедiос Москоте обвiнчалися. Ремедiос л гла
зрiлостi ранiше, нiж позбулася своïх дитячих звичок, наречЯ ледве
встигли навчити самотужки вмиватися й одягатися, а також Я конувати
найпростiшi роботи в господарствi. дина нещаслива люЯ на на бучному
святi була Ребека. З Урсулиного дозволу вона мала Ш ти шлюб того ж дня,
але в пятницю Пєтро Креспi одержав листа/Я повiдомлялося, що його
мати при смертi, вiн виïхав до головного мi Д провiнцiï i
дорогою розминувся зi своєю матiрю, котра ïхала жив| здорова
до Макондо. Пєтро загнав пятеро коней, поспiшаючи встД нути на
власне весiлля, але повернуся в недiлю вночi якраз на кобрання.
Невiдомо, хто написав того листа, Амаранта клялася, щ<Я не вона. Дон
Москоте запросив вiнчати свою дочку священика з сусЯ нього мiста падре
Никанора Рейну. Пiсля весiлля вiн збирався повЯ нутися до
своєï пастви, однак вжахнувся, коли довiдався, що в МакЯ ДО
не хрестили дiтей, не визнавали церковних свят, у шлюбi живЗЯ невiнчанi,
] н вирiшив залишитися на тиждень, щоб вiдправити в- важливiшi
християнськi обряди, та макондцi i слухати його не хотiлiï Годi
падре Никанор вирiшив, що у Макондо необхiдно збудувати храï i
почав збирати пожертвування, аж скоро зясувалося, що тих грошI не
вистачить i на дверi храму. Щоб заохотити макондцiв, падре НиЯ нор почав
демонструвати незаперечний доказ безмежного всесиЛ
1 оспода Бога у дивнии спосiб. Священик випивав чашку гарячого ш. коладу
i пiсля цього пiднiмався на дванадцять сантиметрiв над зеЯ лею. Це
справило враження. Кiлька днiв священик ходив по мiсi повторював свiй
номер, а служка назбирав у мiшок стiльки гроше що менш нiж за мiсяць
будiвництво храму почали. Нiхто не взяв п> сумнiв божественне
походження продемонстрованого, крiм Хосе Ай. кадю Буендiа. Одного разу,
коли падре Никанор став пiднiматися р- зом зi стiльцем над землею поруч
iз привязаним до каштану БуендХ той зауважив щось мовою, яку макондцi не
розумiли, i священик вiЗ повiв йому. Ось так i довiдалися, що
диявольська тарабарщина X Аркадiо була латиною. Iз завершенням
будiвництва храму було пов1 зане майбутнє Ребеки: якось Амаранта
сказала, що пiсля закiнченнi 408ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв
самотностi
! Iудi iшицтва храму найщасливiша буде Ребека, бо вона вiдкриє
! церкву Iио.м весiллям. Урсула радiсно схвалила цю iдею й пообiцяла
! значний рмкгок для прискорення робiт. Та, за пiдрахунками Ребеки,
! чекати по- [т|iiГiно було ще кiлька рокiв. Вона запропонувала
! нареченому втекти з Микондо. Проте Пєтро Креспi не був
! авантюристом; вимучений по- И'iiiнiстю будiвництва, вiн дав падре
! Никаноровi грошi, щоб довести Вудiвництво до кiнця. Амаранта мало не
! зомлiла, побачивши Ребеку, ккп примiряла нову вiнчальну сукню, i
! поклялася собi, що отруïть Реймсу в останню пятницю перед
! весiллям. Однак весiлля знову вiдкла- и н, бо за три днi до
! призначеного термiну померла маленька Ремедiос: иiйнята застрягли в
! неï упоперек живота. Амаранту гризли докори (умлiння. Адже це
! вона палко благала Бога послати якесь лихо, аби ïй мi довелося
! давати отруту Ребецi. Ремедiос принесла в будинок подих |iлдостi. Вона
! була єдиною людиною, котра зважувалася втручатися в чипри мiж
! Ребекою й Амарантою. Вона взяла на своï плечi нелегку
! ïï I нi цю ходити коло Хосе Аркадiо Буендiа. Коли у дiм
! принесли сина Аурелiано i Пiлар Тернери, Ремедiос вирiшила вважати
! його своïм рiiршим сином. Аурелiано знайшов у Ремедiос
! виправдання власному Iснуванню. Урсула оголосила сувору жалобу:
! позачиняла всi вiкна й ДIН'рi, i нiкому не дозволялося нi входити, нi
! виходити без крайньоï потреби, на стiну повiсила даґеротип
! небiжчицi, а пiд ним незгасну мiiмпаду. Ребека геть занепала духом i
! знову стала ïсти землю. Але |шптом коли вiд початку жалоби минуло
! вже чимало часу хтось
iii такою силою штовхнув дверi з вулицi, аж весь будинок задвигтiв. Ип
порозi постав велетень i пiшов через весь дiм, кидаючи всiм: До- Арий
день, лише на кухнi вiн зупинився, завершуючи подорож, почату на другому
кiнцi свiту. Урсула подивилася йому у вiчi й кинулася йпму на шию,
кричачи й плачучи з радостi. Це був Хосе Аркадiо. Вiн iишернувся таким
само злиднем, яким i пiшов. Урсулi навiть довелося тплатити за найнятого
ним коня. На запитання, де вiн був, Хосе Ар- кпдiо вiдповiв там. Почепив
гамак, лiг i проспав три днi. Прокинувшись, попрямував до закладу
Катарiно. Вiн замовив на всiх горiлку i iiппропонував, щоб пятеро
чоловiкiв разом спробували пригнути до столу його руку, рука навiть не
поворухнулась, коли гурт навалився ми неï. У розпалi веселощiв вiн
поклав на стойку для загального огляду гпою чоловiчу гордiсть. Жiнки
загорiлися бажанням. Тодi Хосе Аркадiо розiграв себе у лотерею i подiлив
себе мiж тими жiнками, якi заплатили йому. З цього вiн i жив. Шiстдесят
пять разiв ходив вiн матросом у кругосвiтнє плавання, все тiло
його було вкрите татуюванням.
IIсiмєю вiн майже не спiлкувався, вдень спав, уночi ходив до
повiй. Iiюека була скошена появою Хосе Аркадiо наповал, вона зрозумiла,
409
ГАБРIЕЛЬ ГАРС Г Я МАРКЕС. Сто рокiягямпт^
Iнрм ^ ^УСЬОГњ ^{ЛИШ ВИЧПурений} дохляк поряд iз оцим
уГйпгля ^ВГ ^{ВТраЛа б}УДь-яку владу над
собою. Одного разу
^ГЛ У ^иого кiмнату, коли Хосе Аркадiо вiдпочивав
вiн взiв
потiм пiшов до Пєтро Креспi у магазин i сказав^ що
одружТет_ЬСЯ i|
бекон, Урсула нiколи не простила ïм цього шлю^у, заборонила^
реступати порiг ïï оселi. Для неï вони однаково що
померли. Нов ^
Дол~пГТ^{К НШIРОТИ ЦВИНТаря}- ^Сусiди лякалися
крикiв,]
^{бУДИНОЧКУ К1ЛЬКа разiв на добу}‘ Тiльки А=-
турбувався про молоде подружжя. Вiн купив ïм деякi меблi i давав'
шi доти, поки до Хосе Аркадiо повернулося почуття реальностi i Л
ходився Обробляти прилеглi до будинку пустища. iмарантатаï
р оглпся притлумити в собi ворожiсть до Ребеки, хоча Урсула
ПеГТ ^ГаНЬб/' ^ЩЮДњ^ВЖ‘ запрошувати
на обЦи
^{П гро респi}- Амаранта, яку Креспi доти звик розгля
ЯК дитину, несподiвано постала перед ним по-новому. Нiхто не су -
вався, що вiн запропонує Амарантi вийти за нього замiж Ама^
ногоњ^ДсГ_т;^Тр^{ЬКИ ПР}њ^{СИЛа
3аЧКатищо6 вони к}РаЩе узнали одне,
Пти кТ Т^{8ДЮС ВПЛИНула на} Аурелiано менше, нiж вiн мiг
но заглибився в свою роботу, проте зберiг звичку грати у де*
но як це було за життя Ремедiос. Якось дон Москоте повернувсi
своєï поïздки дуже стурбований полiтичним становищем у
краïнi
дуже тумТннеТяГ ^{РОЗПОЧаТИ ВIЙНу}- ^{А на Т}У пору Ауре
iiано |
дуже туманне уявлення про консерваторiв i лiбералiв, то тесть якнi
,^Рњ!I^{8 ПОЯСНИВ иом}У- ^в чому
полягає рiзниця мiж цими партiя
Лi берали це масони, лихi
люди, якi виступають за те, щоб перi
тяти священикiв, запровадити цивiльний шлюб, визнав рiвнi нр
за законними и незаконними дiтьми i, скинувши верховний X
дробити краïну, проголосити ïï федерацiєю.
Консерватори ж одер-
владу вiд самого Господа Бога, обстоюють непохитний порядок i
динну мораль, захищають вiру в Христа, основи влади i не хочуть *
усьому^{И Р}њ^{ЗШМатування} краïни. Аурелiано
симпатизував лiберГаГ
мiти я? ^Тњ^СУВа њ^{СЯ ПраВ незак}њнних дiтей, але нiяк не мiг зроï
Цати рГ1ми^РП^ПМ^{ИНаТИ ЬШНУ ЧРЗ ЩОСЬ ТаК
ЧОГО не можна} по
РУ^ами. До Макондо прибули озброєнi солдати, конфiскував
мисливсь сi рушницi, мачете та навiть кухоннi ножi, а п'iГрозд^
овiкам, старшим вiд двадцяти одного року, блакитнi папiрцi з i
нами кандидатiв вiд консерваторiв i рожевi — _вiд
лiбера^Гу дiь
пi ^^ШЛ^{ЧаС Парт11 В ДОШНО 3 ДОНОМ Моск}оте Аурелiано
став
АтаеТ ^Гњ^{ЛОС1В На К}њ^{РИСТЬ
консе}Р^ватоРIв Тому коли друзi запитал
А^елiано, хто вiн, лiберал чи консерватор, то вiн вiдцвiв, шолi
рал, бо консерватори — шахраï. Друзi направили його до
революцiон
410ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi
, що жив у Макондо пiд виглядом лiкаря-гомеопата. Вiд нього Ауре- йiiо
довiдався про полiтичний заколот, у який були втягнутi всi сини
п|м)жилiв мiста. Проте коли уявний лiкар вiдкрив йому, що заколо- иiси
готують масовi убивства урядових чиновникiв та ïхнiх сiмей,
ïï одразу вийшов з ïхнього кола i заявив, що коли вони
прийдуть уби- (йп'и сiмю дона Москоте, вiн зустрiне ïх на порозi зi
зброєю у руках. ><йiiа тривала вже три мiсяцi, i в
краïнi було запроваджено воєнний ‘ Wnn. До Макондо
солдати зайшли зовсiм тихо. У мiстi встановили ко- Мiчiдантську годину,
у кожному будинку зробили реквiзицiю, цього [ |иiiу позабиравши навiть
сiльськогосподарський реманент. Лiкаря-го- Мпiшпта розстрiляли без
слiдства й суду. Вся влада зосередилася в руки х командира гарнiзону,
який щоранку вигадував якесь нове здир- н<> на користь захисникiв
порядку. Якось солдати видерли жiнку, iiумiену скаженим собакою, з рук
ïï рiдних i забили на смерть приклади просто на вулицi. Через
два тижнi пiсля окупацiï мiста Аурелiа- иii найшов до свого друга
Герiнельдо Маркеса i владним голосом нака- ”II готувати хлопцiв до
вiйни. За два днi було проведено вiдчайдушно МI пиву операцiю: вночi
двадцять один чоловiк пiд командою Аурелi- м<> iïуендiа,
озброєнi столовими ножами та нагостреними заточками, копили
зненацька гарнiзон, заволодiли гвинтiвками й розстрiляли Ий площi
капiтана й тих чотирьох солдатiв, котрi забили жiнку. Тiєï ж
Мiрi i Аркадiо було призначено цивiльним i вiйськовим правителем Main
иiдо. Удосвiта, пiд вiтальнi вигуки звiльненого вiд терору населення,
”яi нi Аурелiано, який вiднинi називав себе полковником Аурелiано
Мушiдiа, залишив Макондо, йдучи на зєднання з вiйськами
революцiйного генерала Вiкторiо Медiни.
Полковник Аурелiано Буендiа пiдняв тридцять два повстання i i'I програв.
У нього було сiмнадцятеро синiв вiд сiмнадцяти рiзних жiнок, i всiх
ïх було забито однiєï ночi. Сам вiн зостався живий пiс-
и чотирнадцяти замахiв на його життя, сiмдесяти трьох засiдок i
розстрiлу. Вiн вiдмовився вiд ордена Пошани, яким його нагородив пре-
”идi'нт республiки, вiдхилив довiчну пенсiю, запропоновану йому iiiпiя
вiйни, i до глибокоï старостi жив на прибуток вiд виготовлення
илотих рибок. Вiн завжди був попереду свого вiйська, але єдину
рану (подiяв собi сам, коли прострелив груди пiсля пiдписання
капiтуляцiï, що поклала край двадцятирiчним громадянським вiйнам.
дине, Н(ц залишилося пiсля цього, це названа його iменем вулиця в Майнi
iдо. Проте вiн нi на що таке не сподiвався навiть того ранку, коли Ий
чолi загону залишив Макондо. Того ранку вiн сказав Аркадiо, що iшiи
полишають на нього мiсто в гарному станi, а коли повернуться, I тут
має бути ще краще. Проте Аркадiо став найлютiшим правителiГА
БРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi
лем Макондо. Вiн запровадив обовязкову вiйськову повиннiсть, зi вав у
колодки тих, хто насмiлювався протестувати, розстрiляв тр} iз закладу
Катарiно, який зустрiв прихiд Аркадiо до закладу сигнЛ фанфари. Край
його безчинствам поклала Урсула, дiзнавшись, що кадiо намiрився
розстрiляти дона Москоте. Вона увiрвалася з бато до казарми, вiдшмагала
Аркадiо, звiльнила Аполiнара Москоте,1 пустила на волю всiх колодникiв i
вiдтодi стала правити мiстом. | при виявлену мужнiсть, Урсула почувалася
такою самотньою, що 9 ла шукати порятунку в марному товариствi забутого
пiд каштамм чоловiка, який на той час втратив будь-який звязок з
дiйснiстю. ВСI розповiдала йому про родиннi справи, ïй здавалося,
що поганi нови засмучують його, тому вона вигадувала добрi, а згодом i
сама пон1{ ла в них. Урсула розв язала чоловiка, але вiн i не
зворухнувся зi см лавки i далi сидiв на нiй. У серпнi вона повiдомила
новину, яку ”] жала правдивою: Амаранта i Пєтро Креспi невдовзi
одружаться. Вв здавалося, що цi молодi люди створенi одне для одного i
нарештi зi йшли своє кохання. Проте Амаранта на пропозицiю Креспi
одру тися сказала, що вона радше помре, нiж пiде за нього. Пєтро
Крав невимовно страждав. Однiєï ночi Макондо пробудилося вiд
спiву, ЦI рейнятого любовю, палкiшою за яку на землi й уявити собi було
го
I тодi П єтро Креспi побачив свiтло в усiх вiкнах мiста, крiм Амащ
тиного. А вранцi його знайшли з перерiзаними венами. Урсула поои. вила
гроб з тiлом у себе в домi i поховала Пєтро поруч з Мелькiадег,
хоча падре Никанор противився похованню самовбивцi на освячен землi.
Амаранта не виходила зi спальнi. Докори свого сумлiння во~ вирiшила
лiкувати тортурами: тримала руку на розжареному вугi, лi, доки не
вiдчула тлiнний дух свого паленого мяса. До кiнця сво життя носитиме
Амаранта на обпеченiй руцi повязку з чорного кр пу. Аркадiо оголосив
офiцiйну жалобу з приводу смертi Пєтро Креаi Урсула розцiнила це
як повернення до сiмï, але вона помилялася. Ви нiколи не вiдчував
себе своïм у сiмï Буендiа. диний, хто запав йому душу, був
Мелькiадес, i нiхто не знав, як страждав Аркадiо пiсля йо*~ смертi, як
хотiв його оживити. Тiльки почуття влади позбавило йоi страхiв i смутку.
Вiн не знав, хто його батьки, а до Пiлар Тернери вi; чував такий самий
непоборний потяг, як Хосе Аркадiо i Аурелiан< Одного разу, коли вона
прийшла до школи за своïм молодшим синаЯ вiн майже затягнув
ïï до лiжка. Пiлар ледве вдалося умовити його П' чекати до
ночi. Але вночi до Аркадiо прийшла молода незаймана дiï^ чина Санта
Софiя де ла Пєдад, якiй Пiлар заплатила половину св' ïх
заощаджень, другу половину вона вiддала батькам дiвчини, що вони не
забороняли ходити дочцi до Аркадiо. На той час, коли вiн ста 412ГАБРIЕЛЬ
ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi
и (iгелем Макондо, у них народилася дочка. З родичiв про це знали Косе
Аркадiо й Ребека, з якими Аркадiо пiдтримував стосунки, шiпралися не
стiльки на родиннi почуття, як на спiльнi iнтереси. Мдiо надiйшов донос
на Хосе Аркадiо, який незаконно привласнив прищi угiддя в околi. Та
правитель Макондо i не збирався чинити иисуддя, натомiсть вiн
запропонував Хосе Аркадiо узаконити його i на захопленi землi з умовою,
що той дозволить мiсцевiй владi Щшти замiсть нього податки. Завдяки цiй
угодi Аркадiо набив собi ненi не тiльки грiшми вiд податкiв, а й тими,
якi вiн брав за дозвiл йти небiжчикiв у володiннях Хосе Аркадiо. Минуло
кiлька мiся- , ппрш нiж Урсула здогадалася про те, що знали всi: Аркадiо
ви- Вммiк грошi громади, на якi побудував будинок i замовив вiденськi
ЦМчI. Тодi ж вона довiдалася, що в нього є дочка i що Санта Софiя
де (I I Ггдад, з якою вiн живе невiнчаним, знову вагiтна. Урсула
вирiшите инписати про все це полковниковi Аурелiано Буендiа. Проте
вiйна, IН пула доти для всiх чимось невиразним i далеким, набрала форм
”iммптичноï дiйсностi. Якось до ворiт Макондо пiдïхала стара
баба Ь|iкп на ослi. Вигляд у неï був зовсiм безневинний, i вартовi
пропус- IIим iï. Стара поïхала просто до казарми, де
вiдрекомендувалася Ар-
Снi полковником ґреґорiо Стiвенсоном, якого полковник Аурелiано
шiдiа прислав з дорученням до Аркадiо: Макондо належить здати
Ври iиiору, аби уникнути даремних жертв i зберегти сили для весняно- iа
iï пi тупу. Аркадiо не повiрив посланцю навiть тодi, коли вiн
показав Ьнму ;юлоту рибку Аурелiано, наказав тримати Стiвенсона пiд
вартою
” шiхищати Макондо до загину. Це було безглузде рiшення, бо сили
IЦiмтивника значно переважали. Жоден з бiйцiв Аркадiо не залишивши вий.
На свiтанку, за вироком вiйськово-польового суду, Аркадiо ”Н»
розстрiляно бiля цвинтарного муру. Вiн велiв передати дружинi, п
дiвчинку, якiй ще так i не дали iмя, назвали Урсулою, а якщо наудиться
хлопчик, хай назвуть в честь дiда Хосе Аркадiо. На про- Шiнiщiю падре
Никанора висповiдатися Аркадiо вiдказав, що йому не- ”iii и чому
каятися.
V травнi вiйна скiнчилася. Полковник Аурелiано Буендiа, що, пе-
Придпгнувшись iндiанцем-знахарем, уже майже дiстався до захiдно- 1
кордону, потрапив у полон. З двадцяти одного чоловiка, яких вiн i Цани
iз собою на вiйну, поруч з ним на той час був лише один полити ик
Герiнельдо Маркес. Звiстку про полон було оголошено в Ма- Iииïдо
надзвичайним декретом. А за тиждень, не пiдтверджена депонтом, пройшла
чутка: полковника Аурелiано Буендiа засуджено ди смертноï кари, i
вирок для науки його жителям буде виконано в Мпкондо. Коли полонених
привели до мiста, солдати ударами при-
413
ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотнпгтi
кладiв розчищали собi шлях у незлiченому натовпi. Урсула з рантою ледве
протиснулися до Аурелiано. Вiн здригнувся вiд териного зойку, твердо
подивився ïй у вiчi й велiв прийти у тюг Урсула було спробувала
дiстати дозвiл на побачення, але, переко шись, що це неможливо, склала у
клуночок речi й пiшла до вязнi Вартовому, якии перегородив ïй
дорогу, вона сказала, що вона полковника Аурелiано Буендiа, i якщо вони
мають наказ стрi- нехай стрiляють одразу, бо вона однаково зайде. Офiцер
на й вiдповiдальнiсть дозволив Урсулi побачення на пятнадцять хвi Урсулi
здалося, що вiн блiдiший, нiж був, трохи вищий i ще би/ самотнiй. Вiн
знав про всi подiï, якi вiдбулися вдома. На здив ня Урсули вiн
вiдповiв, смiючись, що вiн же ясновидець, i сер[ но додав, що вiн нiби
пережив усi подiï, коли його вели до Мам до. Готуючись до
побачення, Урсула понаготовляла запитань, та ]Г спiлкування набрало
форми звичайноï повсякденноï розмови, i щаючись Аурелiано
передав матерi своï вiршi з проханням сщ ти ïх, а Урсула сину
— револьвер. Полковник Аурелiано Буендiï казав матерi нiкого
не благати про його помилування, а Перекоп! себе, що його розстрiляно
вже давно. Залишившись на самотi, вiн i мав, як цього разу смерть
повiдомить його про своє наближення раннiх лiт, усвiдомивши, що
надiлений хистом ясновидiння, що заздалегiдь знатиме про свiй кiнець.
Кiлька разiв пiд час вi на нього робили замахи, але вiн щоразу вiдчував
це, тому й залиii ся живии. Пiсля побачення з Урсулою вiн не спав цiлу
нiч: нариви пiд пахвами. На свiтанку, почувши кроки вартового, вiн,
рiшив, що цього разу смерть не оповiсть його про своє наближенi
Але вартовии принiс лише каву. Так тривало майже тиждень В? тi не
наважувалися виконати вирок, боячись, що обурення, яке Г пило мiсто,
може мати серйознi полiтичнi наслiдки в усьому ок якщо полковника
Аурелiано Буендiа буде розстрiляно. Весь цей! Ребека вставала вдосвiта i
вдивлялася крiзь шпарку прочиненого кна У Цвинтарну стiну, хоча Хосе
Аркадiо запевняв ïï, що цi тварiЗ не наважаться розстрiляти
його тут, а зроблять це в казармi Пр вiвторок, о пятiй ранку Ребека з
Хосе Аркадiо у свiтлi ранковоï побачили брата, той стояв спиною до
стiни, взявшися в боки- неп нариви не давали йому опустити руки. Коли
солдати пiдняли г тiвки, полковник Аурелiано Буендiа побачив себе раптом
малень хлоп ям у коротеньких штанах, побачив, як батько заводить йога
циганського шатра, побачив лiд. Коли зачувся крик, вiн вирiï що то
вже остання команда загоновi, розплющив очi i побачив тi ки капiтана
Роке Мясника, що командував розстрiлом, з пiднят 414ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ
МАРКЕС. Сто рокiв самотностi
>1>и руками та Хосе Аркадiо, що перебiгав вулицю, наставивши
страшенну двостволку, готову вистрелити.
I I годi знову почалася вiйна. Капiтан Роке Мясник i шестеро його
”Рантiв вирушили з полковником Аурелiано Буендiа визволяти ре-
”н'iкщiйного генерала Вiкторiо Медiну, засудженого на смерть у Рiо-
I'i i I Iроте коли загiн, збираючи на своєму шляху зачаєних
лiбералiв,
IНг гнися до Рiоачi, генерала Медiну вже було розстрiляно. Прибiчни-
це** проголосили полковника Аурелiано Буендiа головнокомандува- <**м
революцiйних сил усього узбережжя Карибського моря. За три
” IIIi н цi вдалося зiбрати понад три тисячi людей, але майже всi вони i
i и пули. Уцiлiлi перебралися через схiдний кордон. Уряд передав
”I|i1умфальне повiдомлення про смерть полковника Аурелiано Бу- I цiлiй.
Але через два днi ще одна телеграма повiдомляла про пiднятiм нове
повстання на пiвднi. Так виникла легенда про всюдисут-
” II 11, полковника Аурелiано Буендiа. Керiвники лiберальноï
партiï пiшли, що вiн авантюрист i не представляє
ïхньоï партiï. Уряд ого- |ii> и полковника розбiйником
i оцiнив його голову в пять тисяч Иi*пi. Пiсля шiстнадцяти поразок
полковник Аурелiано Буендiа запнiм и Рiоачу й оголосив усенародну вiйну
проти консерваторiв. Уряд Цi укнувся погрозою розстрiляти через сорок
вiсiм годин полковни-
III'iiрiнельдо Маркеса, якщо полковник Аурелiано Буендiа не вiд- (п
своïх сил до схiдного кордону. Останнiй вiдповiв рiшуче: за три
iмiгiщi вiн буде в Макондо i, якщо не застане полковника Герiнель- I Цч
Маркеса живого, то розстрiляє без суду й слiдства всiх полонених
#и|iiцiрiв. Першим, хто три мiсяцi по тому привiтав полковника Ау-
пкишно Буендiа в Макондо, був полковник Маркес.
V домi Буендiа було повно дiтей. Урсула забрала до себе Санта Софi * де
ла Пєдад з ïï дочкою та двома хлопчиками-близнюками, що
нацiдилися вже пiсля смертi Аркадiо. Всупереч його волi Урсула назвали
дiмчинку Ремедiос, близнюкiв Хосе Аркадiо Другим i Аурелiано |Д|iугим.
Амаранта взяла ïх усiх пiд свою опiку. Хосе Аркадiо й Ребека
Ми|<'ґ>ралися жити в дiм, збудований Аркадiо, уряд
консерваторiв усталим права Хосе Аркадiо на загарбанi землi. Одного разу
вiн повернувся I щiлювання ранiше, нiж звичайно, привiтався з Ребекою в
ïдальнi й IIIiфов перевдягатися до спальнi. Щойно за ним зачинилися
дверi, як Р Пудинку пролунав пiстолетний пострiл. З-пiд дверей спальнi
вибiгла МIикп кровi, витекла на вулицю й потяглася тротуарами просто до
будинку Буендiа, а там прострумувала через кiмнати й досягла кухнi, де
|/|м;ула вчиняла тiсто на хлiб. Ребека запевняла, що на той час була в
Iiуiiiiльнi й нiчого не знає. Ïï версiя викликала
сумнiв, але нiхто не мiг И нити, навiщо було Ребецi вбивати чоловiка,
який дав ïй щастя. На
415
ГА Б РIЕ Л Ь ГА РСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностiтiлi Хосе Аркадiо не
знайшли жодноï рани, як не змогли позбаï
трупа гострого порохового смороду. Покiйника закрили у герме¹
труну, могилу обмурували цеглою, але вiд цвинтаря ще багато
по тому вiдгонило порохом. Щойно небiжчика винесли, як Ребекi
мкнула дверi будинку й поховала себе за життя.
Незважаючи на трiумфальне повернення, полковник Ауре,
но Буендiа не дуже тiшився видимим благополуччям. Його пер#]
нання, що вiйна зайшла в глухий кут, чимдалi ставало твердiнГ
Вiн вiдчував, як невблаганно наближається той страшний свiтаь.
коли вiн буде змушений дати своïм вiйськам наказ кинутися в мо
Одного разу вiн попросив Пiлар Тернеру поворожити йому на картi.
Бережи рота, оце й усе, що вдалося дiзнатися Пiлар. А через4
днi хтось передав ординарцевi каву. Полковник кави не просив, а i ж як
принесли випив. Кава мiстила дозу отруйного горiха, досi
ню, щоб убити коня. Урсула врятувала сина вiд смертi. В туманi тяi
Korji одужання полковник Аурелiано Буендiа перечитав своï рукопi
си й знову почав писати вiршi, у яких заримував досвiд, здобутий ”-
гранi смертi. Одужавши, вiн умовив Урсулу вiддати йому своï аф
щадження, потiм призначив Герiнельдо Маркеса цивiльним та alb
ськовим правителем Макондо i вiдбув з мiста налагодити звязь-
повстанцями всерединi краïни.
Делiкатний вiд природи, полковник Герiнельдо Маркес, однi! краще почував
себе в бою, анiж в кабiнетi правителя. Урсула пр| ймала його як рiдного
сина. Колись, ще майже хлопчиком, Герiнвл!
до Маркес освiдчився Амарантi в коханнi, але вона саме тодi 6yd
захоплена пристрастю до Пєтро Креспi. Вiн вирiшив чекати. К(Л
Герiнельдо був у тюрмi, Амаранта ходила до нього. Якось УрсуЗ сказала
дочцi, що хтозна, чи зустрiне вона ще таку людину, тож хаi
iде за нього замiж. Амаранта з обуренням вiдповiла, що вона не буЩ
ловити чоловiкiв. Ставши правителем Макондо, Маркес часто бу Д у домi
Буендiа, обiдав, грав у шашки з Амарантою. З часом Амар* та з
хвилюванням стала чекати його приходу. Але коли полковнЛ ще раз висловив
свiй намiр одружитися з нею, вона знову вiдмови^- йому, а вiн зауважив,
що рано або пiзно умовить ïï. I далi вiдвiдД Урсулин будинок.
Амаранта вмирала вiд бажання бачити свого зал* цяльника, та все ж
знаходила в собi силу не вийти до нього.