ГОСТИНА СТАРОÏ ДАМИ

Трагiкомедiя Дiйовi особи
Клер Цаханасян, з дому Вешер, мульти- мiльйонерка (Арменiан Ойл)
Ïï чоловiки VII IX Ключник
Робi, Тобi весь час жують гумку Кобi, Лобi слiпi
Господарi:
I л ь
Його дружина Його доньКа Його син Бургомiстр Учитель Священик Лiкар
Полiцай
Перший, Другий, Третiй, Четвертий мiщани Маляр
Перша жiнка Друга жiнка Панна Луïза
Iншi:
Начальник станцiï Начальник потяга Кондуктор
Iнспектор з продажу заставного майна
Влазливi:
Газетяр I Газетяр II Радiорепортер Оператор
Мiсце: Гюлен Час: сучаснiсть
304ФРIДРIХ ДЮРРЕНМАТТ. Гостина староï дами
ДIЯ ПЕРША
Дiя вiдбувається у маленькому занедбаному мiстечку пiд назвою
Гiолен. З усього видно, що мiстечко збiднiле, що грошей немає анi
в мунiципалiтетi, анi в громадян. Усi чекають дива, i, здається,
воно шки здiйсниться: от-от має прибути до мiстечка мiльярдерка
Клер Ца- кшiасян, що колись народилася й виросла в цьому мiстечку.
Кажуть, у сусiднiх мiстечках вона збудувала де ясла для дiтей, де
лiкарню, а дч церкву. ïм же тiльки й лишалося, як спостерiгати
поïзди, що мчать iнiкз мiстечко, не зупиняючись. Хто ж ïм
винний? По-ïхньому виходить, хто завгодно: це все витiвки масонiв,
єврейськаробота, вени кий капiтал, мiжнародний комунiзм. Iще хто-
небудь, тiльки не нони самi. Тепер вони готуються до урочистоï
зустрiчi Клер, малюючи плакат, репетируючи хто пiсню, хто промову. Серед
них i крамар I iи,, до якого всi звертаються з надiєю, бо ж колись
вони з Клер наче дружили. Iль i справдi згадує, якою прекрасною
була юна Клер, коли нони кохалися, зустрiчаючись то в Петеровiй стодолi,
то в Конрад свайки рському лiсi. Нас розлучило життя, тiльки життя, як
це буває на гнiтi, промовляє вiн i сам вiрить у це. Тим
часом учитель iз бургомiстром вишукують по документах вiдомостi про
Клару, яка тодi ще мала прiзвище Вешер, i нiчого хорошого не знаходять:
вчилася пога- иинько, оцiнки з поведiнки теж не дуже, але все можна
повернути по- Iпшому, адже тепер вона мiльярдерка! Бургомiстр
планує зустрiч i, гподiваючись на Iля, розчулено обiцяє
зробити його своïм наступником. Але планам ïхнiм не судилося
здiйснитися, бо раптом бiля станцiï зупинився потяг (вони називали
його Шалений Роланд), який зро ду тут не зупинявся. Виявляється,
що якась дама потягла за аварiйно гальмо й зупинила поïзд,
начальник якого з обуренням переслiдує даму з рудим волоссям
шiстдесяти двох рокiв. Дама видженджурена пж далi нiкуди: на нiй намисто
з перлин, широченнi золотi браслети. Супроводжує ïï
цiлий почет: ключник Бобi, десь рокiв 80, у чорних окулярах,
ïï чоловiк VII-й з рибальським знаряддям у руках. Звичай по,
це Клер Цаханасян, яка тепер робить усе, що тiльки спаде ïй на
думку. Усi в панiцi, адже ще не все готове до зустрiчi, проте всi швидко
оговтуються й починають усе за планом: виступ Бургомiстра, який не чути
через гуркiт потяга, що саме проïжджав повз станцiю, спiви нору
тощо. Вiдбулася й зустрiч з Iлем, який ласкаво назвав Клер вiдь- мочкою,
а потiм дика моя кiшечка. Вона ж назвала Альфреда Iля

• мiй чорний леопард, хоча й зазначила, що вiн потовщав, постарiв i розпився. Усi розчуленi iдилiєю, та панi Цаханасян щось таке див не часом промовляє. Ось вона питає в пастора, чи втiшає той засуджених на смерть, а коли той говорить, що смертна кара в них скасована,

305
ФРIДРIХ ДЮРРЕНМАТТ. Гостина староï дами
г
то говорить, що все ще можливе. Та й серед ïï речей чомусь
труна. ТI хiба зрозумiєш тих багатiïв! Головне, що вона
привезла до Гюлена гр* шi. Вона представляє своïх дивних
супутникiв: Тобi й Робi, якi носяЩ ïï на ношах, бо пiсля
аварiï вона пересувається тiльки так, колишнi гангстери, яких
вона викупила за мiльйон вiд страти. Вони належав тепер ш так само, як
двоє слiпих, яких вона зве Кобi та Лобi. Разом i Iлем на ношах
вона вирушає до Конрадсвайлерiвського лiсу. Поза очi всi
перемовляються, що Iль тримає ïï в кулацi, так що зможе
виманЛ ти и грошики. Щоправда, в учителя майнула думка про схожiсть
Клеï з грецькою богинею долi Паркою, i йому стало аж моторошно. Тим
i- сом Iль, розчулений спогадами, цiлком щиро висловлює Кларi свiй
захват й сподiвання, що та допоможе мiсту своєï юностi. Клер
нагаду! що сорок пять рокiв тому вони цiлувалися тут, а потiм ти одружи
1 ся з Матильдою Блюмгард та з ïï галантерейною крамницею, а я
зi старим Цаханасяном та його мiльярдами у Вiрменiï. Вiн знайшов
мене Ш одному гамбурзькому борделi. Iль цiлком серйозно твердить, що вс1
виишло на краще. Вiн знову присягається ïй у коханнi,
намагаєтьЯ
поцiлувати руку, проте Клер говорить, що то лише протез зi слоновоï
кiстки. Iль вiдсахнувся.
Усе мiстечко зiбралося зустрiчати Клер за гостинно розставлениЯ ми
столами, вкритими, втiм, подертими обрусами. Клер проходитИ вiтаючись з
гостями, i впiзнає у дружинi Бургомiстра колишню одно- ‘
класницю Анету Дурнолоб, вiдмiнницю. Вiтається вона i з дружиною
Iля Матильдою, зазначаючи, що та змарнiла й побiлiла. Серед iншi^!
помiчає гiмнаста, змушує його продемонструвати мязи й
ставить! дивне питання: чи вiн уже задушив ними кого-небудь. Усi сприйме-
] ють це за жарт. Бургомiстр виголошує заготовлену промову. У вiдпо-
ïï вiдь Клер цинiчно заявляє, що була не така iдеальна,
як ïï змалюва-И ли, бо картоплю для вдови Боль крала не заради
спасiння останньф вiд голоду, а тому що та надавала ïй з Iлем
постiль i дах над головою! коли було холодно в Петеровiй стодолi. Та
нинi вона готова дати мiД ту один мiльярд, причому пятсот мiльйонiв
мiсту i на кожного меш-I канця роздiлити ще пятсот. Щоправда, за
однiєï умови. Вона ще не ‘ сказала про умову, а всi вже
радiли й кричали. Аж ось Бургомiстр ви-| рiшив про неï дiзнатися. I
Клер промовила: Я даю вам один мiльярЩ i купую собi за нього
справедливiсть. Усi почали кричати, що спрД ведливiсть купити не можна,
однак панi Цаханасян покликала своï го ключника Бобi й звелiла йому
зняти окуляри. Його впiзнали. Це I був колишнiй головний суддя у Гюленi
на iмя Гофер. Покликавшiï I Iля, вiн нагадав, як той колись постав
перед судом, коли Клара Ве- I шер позивалася до нього, аби вiн визнав
себе батьком ïï дитини Та I
306
_________________ ФРIДРIХ ДЮРРЕНМАТТ. Гостина староï дами
I нi. тодi не мав уже намiру з нею одружитись, бо спокусився грошима и
крамницею теперiшньоï своєï дружини. I тодi вiн привiв
ДВОХ СВIДКИ), якi у судi збрехали, що спали з нею. Тепер вони з нею,
вона не тiльки розшукала обох одного в Австралiï, а другого в
Канадi, а (I :iвелiла Тобi й Робi ослiпити й каструвати ïх,
позбавила навiть ïхнiх iмен, тепер вони звалися Кобi й Лобi. Вони
все пiдтверджують. Iль шпорить, що то просто давня й дурна iсторiя, а
позов утратив силу через давнiсть! Та не для Клер. Суддя питає, що
сталося з дитиною, i нона вiдповiдає, що дитина померла, а сама
вона стала повiєю. I винен у цьому Iль та вирок пiдкупленого суду.
Тепер вона жадає спра- недливостi, бо може ïï собi
дозволити: Один мiльярд Гюленовi, як i ось убє Альфреда Iля.
Запанувала мертва тиша. Iль ще не вiрить ‘I.i.ому. Бургомiстр щось
промовляє про європейськi цiнностi, людянiсть. Та Клер
урочисто говорить: Я почекаю.
ДIЯ ДРУГА
Дiя вiдбувається в мiстi на вулицi. На першому поверсi лавка Iля
гi нолiцiйна дiльниця. Трохи далi готель, де зупинилася Клер Цаха-
нмсян, куди несуть, як на похорон, квiти. Син Iля втiшає батька,
що i к не залякати, проте снiдати з ним не сiдає, як i дружина, i
дочка. До мiвки Iля йдуть i йдуть покупцi, якi замовляють найдорожчий
то- |пр i не розплачуються, а просять ааписати ïм усе в кредит. Iль
схвильований. Скоро вiн помiчає, що майже на всiх новi жовтi
черевики, що все мiстечко починає жити в борг, тобто
сподiвається на його мерть. Вiн кидається по захист до
полiцiï, але й полiцейський у но- иiiх черевиках, та й сидить у
кафе з дорогим пивом. Тодi Iль бiжить до священика i бачить, що в того
новий дзвiн. На столi в нього зброя. I (являється, в панi
Цаханасян утiк чорний леопард, i тепер усi на нього полюють. Iль добре
розумiє алегорiю i жахається. Вiн говорить с'iшщенику, що
боïться людей, бо вони полюють на нього, як на звi- Т*п. Спочатку
священик говорить, що слiд боятися Бога, боятися за
I пою безсмертну душу: Колись, багато рокiв тому, ви зрадили дiвчи- иу
задля грошей i тепер думаєте, що люди вас також зрадять задля *ого
самого. Своï вчинки накидаєте iншим. А потiм, нiби щось
згадавши, радить Iлю: Тiкай! Ми всi слабкi, християни i нехристи! Тi-
кпй! Дзвiн гуде в Гюленi, дзвiн зради. Тiкай, не вводь нас у спокусу
чюєю присутнiстю А Клер тим часом знову вирiшила вийти замiж, нОи
вiнчатися у соборi Гюлена. Голосно читає вона привiтальнi листи й
телеграми звiдусiль, коли лунають пострiли. На питання Клер i'лючник
вiдповiдає, що в леопарда влучили i тепер вiн лежить перед
крамницею Iля. Панi Цаханасян говорить, що ïй жаль тваринки, та
307
ФРIДРIХ ДЮРРЕНМАТТ. Гостина староï дами____________________ I
й усе. Звучить жалобний марш. А тим часом Iль уже на вокзалi. Ш правда,
там нинi все по-iншому: новий розклад замiсть наддертого, I новi
вивiски, реклама. Поволi з усiх бокiв сходяться гюленцi й
гово¹ I рять, що йому нема сенсу втiкати, бо вона його скрiзь
знайде. I разом I з тим вони б краще позбавились його, хай би хтось, а
не вони домов- I лялися з власною совiстю. Та Iль наляканий, вiн
боïться, що його на* * одмiнно спинять, i залишається в
мiстi, хоч i вiдчуває, що пропав. I
ДIЯ ТРЕТЯ
Дiя розпочинається у Петеровiй стодолi, де сама у весi льном И
вбраннi сидить Клер, коли до неï приходять лiкар i вчитель. Вона го
ворить, що стомилася пiсля весiлля i вже послала адвокатiв уладнаИ ти
чергове розлучення. Вони сказали, що тут у справi Iля. О, хiбi вiн
помер? тiльки й спитала Клер. Та виявилося, що вони з про¹ [
позицiєю до неï, аби на виплату ïхнiх боргiв (бо вони
придбали собi > кредит багато чого) вона б викупила фабрики Бокмана,
Вагнера, пан- I сiонат Мiсце на осоннi. Та виявилося, що все це i ще
багато iншог й так уже ïй належить, вона все тут скупила. Тодi вони
намагаютi^И ся закликати до ïï людяностi, i Клер
вiдповiдає з гiркотою й цинiа мом водночас: Людянiсть, панове,
створена для бiржi мiльйонерiв, I а з моєю фiнансовою потугою
можна дозволити собi мiняти свiто* ]*> вий лад. Свiт зробив з мене
повiю, тепер я зроблю з нього бордель. I Хто не може брязнути калиткою,
мусить тупати пiд чужу музикi^В якщо йому забажалося танцювати. Вам
хочеться танцювати. Поряд- 1 ний тiльки той, хто платить, а я плачу.
Гюлен за вбивство.... Вiдтодi тон розмов про Клер змiнюється.
Навiть дружина Iля, яка свого часу I вкрала в неï коханого,
говорить, що Кларочка заслужила на щас-Я тя пiсля всiх тих злигоднiв.
Усi засуджують Iля, хоча репортерам I нiхто не наважується сказати
правди. Iль майже не виходить з дому. I А старого вчителя, що хотiв
спинити зраду дружини Iля, ледве не по били. Сам Iль говорить учителю,
що вже не бореться, бо не має пра> боротися, адже це вiн зробив
з неï те, чим вона є. Я не можу врятуваН ти анi себе, анi
вас, промовляє вiн. I старий учитель визнає: Ваа убють...
Спокуса надто велика, а наша бiда надто тяжка. I я знаю яа I тiльки це.
Я також пiднiму на вас руку. Я вiдчуваю, як поволi стаю] вбивцею. Моя
вiра в гуманнiсть безсила. А тому, що я знаю це, я стаï пяницею. Я
боюсь, Iлю, так, як боялися ви. А ще я знаю, що колись стара дама прийде
й до нас i що тодi з нами станеться те, що оце а вами…* Тим часом
приïздить на новому автомобiлi син Iля, дочка в новiй сукнi, а
дружина придбала нове хутро. Тодi Iль просить сини 1 покатати ïх
усiх i велить всiм одягнутися. Поки вони одягаються, i
308
ФРIДРIХ ДЮРРЕНМАТТ. Гостина староï дами
,.и ходить Бургомiстр iз рушницею сказати, що сьогоднi вiдбудуть- Ц
ибори з його питання, й пропонує Iлю рушницю, щоб той сам наМiв на
себе руки. Але Iль уже подолав свiй страх i говорить, що повниться з будь-
яким ïхнiм рiшенням, бо для нього ïхня ухвала буде
ирпведливiстю, ачим буде для вас, не знаю. Дай, Боже, щоб ви всто- i ,i
п перед вашим вироком. Ви можете мене вбити, я не нарiкаю, не
11 п естую, не боронюсь, але вашого вчинку не можу у вас вiдiбра-
ïм. Бургомiстр iде розчарований. З будинку виходять дружина, син
тнька Iля, всi сiдають в автомобiль i ïдуть за мiсто. Коли
доïхали I» IСонрадвайслерiвського лiсу, Iль просить його
висадити й не чеканi. бо на мiськi збори звiдси вiн пiде пiшки. Тодi
його родина спокiй- | , пирушає в кiно. Якийсь час вiн сидить у
задумi на деревянiй лавi

• .м, коли це в супроводi почту зявляється Клер. Вона заявляє, що

”iме гуляє у своєму лiсi, а вiн хiба що для годиться питає, хiба й лiс лежить ïй. Спочатку вони розмовляють про стороннi речi. З Клер прибув черговий чоловiк, це вже Чоловiк IX, лауреат Нобелiвськоï н (нiмiï, який прагне керувати ïï справою, але й на нього чекає роль тика сама, як i на iнших ïï чоловiкiв. Помалу розмова починає торкатися ïхнiх стосункiв. I тодi вiн уперше питає про ïхню померлу дити-
хто це був, як вона назвала дочку (виявляється, Женевєвою),
як ïм ниглядала, як померла. Обидва пригадують щемливе почуття ко-
.'i иця й близькостi, але мiж ними зрада Iля i цiле життя. I вiн
дякує н :iа квiти на домовинi в готелi, бо вже змирився, говорить
ïй, що це i ч ми остання зустрiч, адже звiдси вiн пiде на мiськi
збори i хтось його йIГi Вона обiцяє забрати його домовину з собою
на Капрi, де звелiла миґiудувати в парку неподалiк свого палацу
мавзолей… Серед кипарисiв. З видом на Середземне море. Твоя любов
померла багато рокiв
> < iм V- Моя любов не могла померти. Але й жити не могла,
промовцi. Клер, прощаючись з ним назавжди.
I от усi зiбралися на збори. Всюди преса, яка, втiм, нiчого не
знає Н пуття. Мешканцi Гюлена голосно осуджують Iля, нiби
намагаючись виправдати себе, те, що має тут вiдбутися. Нарештi в
залi за паються тiльки чоловiки й проголошують вирок, викрикуючи,
i,i(i це не заради грошей, а задля справедливостi, совiстi i таке iнше,
i'мдить свiтло, бо мiсяць i так свiтить. Iля обступають з усiх бокiв, а
….переду на нього чекає гiмнаст. Вiн? Пiдходить священик.
Iлю по- м,iн>ть цигарку. Священик намагається щось прочитати,
та Iль його риняє. Той говорить, що молитиметься за Iля.
Молiться за Гюлен, вiдповiдає Iль. Лава чоловiкiв сходиться, ..
потiм, коли приходить газетяр, розходиться. Iль лежить мертвий.
‘Iiкпр констатує паралiч серця. Смерть iз радостi! тут-таки
пiд
309ФРIДРIХ ДЮРРЕНМАТТ. Гостина староï дамихоплює газетяр, а
йому вже наздогiн викрикує сенсацiю iнший. Вя дить Клер, велить
показати його й промовляє: Вiн знов такий, И був колись давно,
чорний леопард. Iля кладуть у домовину, ту саму, приготовану
заздалегiдь, i Клер велить збиратися на Капрi. Прояв дячи повз
Бургомiстра, вона простягає йому чек. На вулицях, коляаi сiрих i
непоказних, вирує кольоровими вогнями нове мiсто Гюлii, де тепер
зупиняються всi поïзди. Хор мешканцiв славить свою
свiï¹ лу годину:
Усi. Хай береже нас Священик. Господь У с i. У непевнi облуднi часи.
Бургомiстр. Хай береже Усi. Наш добробут Мир наш I волю,
Хай нiч нас мине,
Нiколи хай не затьмарить нам мiста, що наново виросло, пнi не й чудове,
щоб ми в ньому вiчно втiшалися щастям.