Я знаю в праосенi пору
Я знаю в праосенi пору,
Таку коротку i ясну.
Повiтря чисте, день прозорий,
I вечiр зве в далечину.
Де серп гуляв i падало колосся,
Усюди простiр, пусто на стернi.
Лиш павутиння, мов тонке волосся, Блищить на марнiй борознi.
Не чути птиць, повiтря захололо,
Далеко ще до перших снiжних хуртовин. Блакить прозора й тепла
ллється з височин На стомлене i тихе поле.
