ТИСЯЧА ЖУРАВЛIВ
*;;аВ1ТЬ опинившись на територiï храму Енгакудзi в KawaJТСЯ: f'- Вв ЙТИ чйну 'Р^онiю? Всi Вiн запiзнився*. Молодии чоловiк на
iмя Кiкудзi прямуг яо vJ
куди його щороку запрошувала на чайну церемонiю Тiкако Kv*
Ще ÏÏÏÏГГ» Й0Гњ П>КIЙНОГО тГя смерт^
щ жодного разу не скористався запрошенням, але наразi вона лi
KiKvZT Х0Ч ПОЗНаЙОМИТИ його з однiєю дiвчиною, своєю ученим
Кiкудзi мимоволi пригадав, як колись, ще коли й^у булГроïI
Гв на лТв^171ШњВ Дњ ТIКаКњ Ра3њМ I3 батьком i Ll;lK2 Л1вш И11 жiнки
потворну фiолетову ПЛЯМУ пя
ВОЛОССГ Л ДКТ Тому хлопець J3k його мати розповiдала батьковi, наче про
якусь таємннию п -
диму пляму, й жалiла, щ бiдпа Тiкано.ГийшТа»м ж'оГе2
ЦЮ потворну пллму. Кiкудзi обурювався нолумнн. що
що не знав цього. Найбiльше вiн 6<ВСЯ, що7ього о*ьZL
ся рати, якi ссатимуть отi потворнi груди У цьому тгя ft
ку, було щось нечисте. На щастя, ць'ого ZTnеcZS Le'mfl
КуаВ Щњ Та пляма має iДIграти якусь роль у його життiТ кудзi
розмiрковував про те, як Тiкако з гiднiстю вестиме чайт/ тï^
нагруцшс*ïачитГДУШI Й ВИВИЩених в самоïпл^
Одна з Г На ГРУДЯХ? СаМ Т0ДI ЙОГО й обiали i.
Одна з них несла в руцi рожеве крепдешинове фурусiкi (рiд
и, у яку зв язували, як у вузлик, особистi речi) з вибитими на нi
iє довелося, бо одразу Тшако почала питати, як йому Юкiко i вIКУ
«Рњ » 6аТЬКа * баг»т У^ьного ZI 12Ж
ФумТко.ЩоТIГ01ВIСТ»ЛЛиОТут»I»утй-Оот.-ся,дI ч^умiко*. Що
ж спричинило ту прикрiсть -ге Г ^
запрошення? Але на чайну це^еГиГу храï оже, ялася, що та якось
завадить ïï планам? Нi, Оота про го не знала. Давня ворожнеча
пояснювалась ревнощами що ïх Л кликала панi Оота. У тi часи ко
Tfi,,.,; к щ Що 1х ВЯ1
як Тiкякп, що втрачала УД буВ дитиною- вiн бачнiï
на чояояiïлТ втРачала жiночнiсть i ставала дедалi бiльше схожоИ
єю Отож к; УП0Вњ П1ДДобРилася Дњ його матерi й стала wifi ,3 ею.
Отож, коли вона дiзналася про звязок батька Кiкудзi з панi Оо1ï
ЯСУНАРI КАВ АБАТА. Тисяча журавлiв ïм нещодавно стала вдовою, то не
тiльки про все розповiла його дру- и i, так ще й вистежувала колишнього
свого коханця й влаштову- ‘iм йому сцени, погрожуючи Оота, не
соромлячись вплутувати на- IIгi. дiтей. Вона вважала за можливе грати на
почуттях дочки панi iiVni та й самого Кiкудзi. При цьому себе вона
вважала борцем за Иiраведливiсть i взiрцем моралi. Тепер через багато
рокiв у чайному Иииïльйонi, побачивши Кiкудзi, Оота дуже зрадiла. I
молодий чоло- IIii здивовано помiтив, що краса ïï не змарнiла,
вона була гарна, жi- ичiiа, як i ïï дочка Фумiко. А тим часом
Тiкако вела свою гру. Вона пропонувала Юкiко подати чаю для Кiкудзi й
подала спецiальну [ипиовiчу чашку орiбе, якою колись користувався його
батько. Ранiше вона належала покiйному чоловiковi панi Ооти, а потiм
жiнка iдирувала ту чашку Мiтанi-сану, батьковi Кiкудзi. I тепер ця така
ипмятна чашка якось опинилася у Тiкако. I вона скористалася цим,
иiiмпгаючись зробити боляче Оотi. Кiкудзi вразила бездушнiсть Тi- iiпко
. На тлi цих пристрастей i ганебноï поведiнки лiтнiх жiнок юна
нiнчина Юкiко, що спокiйно виконувала рухи чайноï церемонiï,
вили iiася напрочуд гарною. Адже вона й не здогадувалася, що Тiкако
шштувала оглядини. Робила все щиро, без жодноï манiрностi. Вiд и i
грункоï постатi вiяло благородством... Кiкудзi здавалося, нiби на-
иiюло дiвчини от-от закружляють невеличкi бiлi журавлики. Кiкудзi пiшов,
але Юкiко дочка Iнамури не йшла йому з ду- Мнк, так що навiть зустрiч з
двома батьковими коханками не справи- >иi гнiтючого враження. Проте
коли вiн, вiдкараскавшись вiд Тiкако, пiшов з храму, бiля ворiт на нього
чекала Оота. Вони розговорилися.
I < )ота розповiла, як ïï дочка Фумiко свого часупiклувалася про його Питi.ка, особливо пiд час вiйни, дiстаючи для нього
курятину, рибу й ””не. Кiкудзi зрозумiв: саме Фумiко була для них
благодiйницею, бо
II продукти, що ïх iнколи приносив батько, здобувала вона.
Розповiдi! ючи про поведiнку Фумiко, панi Оота насправдi говорила про
власну любов. Здається, вона не зовсiм розумiла мотиви поведiнки
дочки. Ти й себе, адже ïй здавалося, нiби вона говорить не з
Кiкудзi, а з його Пiп i,ком. Вiдтак вони пiшли дорогою разом. Потiм вони
якось опини-
ii и ся у готелi. Хоч вона була старша вiд нього рокiв на двадцять, та
IЬ>му здавалося, що вiн тримає в обiймах набагато молодшу за
себе дiичину. Вiн уперше зрозумiв, на що здатна закохана жiнка, а також,
на що здатен вiн сам. Кiкудзi вразило власне пробудження. Вiн нiколи й
не уявляв, що жiнка може бути такою пiддатливою, покiрнi по i водночас
такою спокусливою. Вiн не розумiв самого себе, i це Ного дратувало,
змушувало дошкуляти ïй недоречними словами. Чомусь вiн розповiв
ïй про родиму пляму Тiкако. А потiм про огляди-
331
ЯСУНАРI КАВАБАТА. Тисяча журавлiв ни Юкiко, дочки Iнамури. Оота
розплакалася: Як же так... i nityj оглядин... ми... З очей панi Оота
закапали на подушку сльози плечi затремтiли. Як гидко! Як гидко! Чому ж
ви не сказали ранi ше? дорiкала вона, бо вважала себе грiшницею. Але
КiкудзI^И каявся, бо тодi мав би вiдчути до себе огиду як не через
оглядини, через те, що жiнка була колись батьковою коханкою. Вiн
зрозу^^| що батько був iз нею щасливим. Вiд неï вiяло теплотою й
нiжнiстю, Одного разу, коли вже минуло з пiвмiсяця пiсля тiєï
чайноï цер* монiï, до Кiкудзi завiтала дочка панi Оота. Вiн
заметушився. ДуфiI ки роєм збились у головi: чи сама вона прийшла,
як знайшла йагï хоча тнь вона знала, де вiн живе, адже пiд час
повiтряноï трив<iН проводжала батька Кiкудзi додому. А ще йому
здалося, що вона таиII схожа на матiр. Навiщо ж вона прийшла?
Виявляється, ïй було Я ромно за матiр, i вона прийшла
вибачитися за неï, попросити прип. нити з матiр ю стосунки, навiть
не дзвонити. I вiн зрозумiв, як ва^ любить свою матiр i боïться за
неï, i соромиться, i пишається воднi час. Кiкудзi зрозумiв
також, що хотiв би говорити з Фумiко про ïï тiр та свого
батька, якому вiн усе простив, як i панi Оота. ВЕЧIРНЯ ЗАГРАВА НАД ЛIСОМ
А тим часом Тiкако не вгавала. Вона подзвонила Кiкудзi в конто]* де вiн
працював, i заявила, що збирається влаштувати чайну церемiа нiю у
нього вдома. Вона вже там. Отож, не питаючи, вона вдерлась $ його життя.
Його це дратувало, як i ïï зухвалий безапеляцiйний той J В
уявi Кiкудзi знову зринула потворна родима пляма Тiкако. Ця плцi ма була
не тiльки на ïï грудях, а й на всьому, до чого вона
безцеремоннi торкалася. Кiкудзi зрозумiв, що рано чи пiзно, а додому йти
доведет* I ся. дине, що тiшило його, Юкiко, яку пообiцяла запросити
насти^В лива Тiкако. Дiвчина й справдi чекала його на порозi кiмнати, i
вiд н* наче струменилося якесь сяйво. На ïï одязi були вилитi
бiлi боров пiвники. У токонома в плоскiй вазi стояли не бiлi пiвники, а
жон тi болотянi, з високими стеблами й довгим шпичастим листям. БулiI
видно, що Тiкако ïх щойно поставила. Випадковiсть? А наступнф' дня
була недiля, йшов дощ i Кiкудзi, залишившись удома, дiзнався вiï
служницi, що вчителька чайноï церемонiï Тiкако показувала
дiвчинi! увесь дiм. Його це вразило. Ще вчора Юкiко здавалася йому
нєдосяï ною, а виявляється, вона спокiйно (чи не по-
хазяйськи?) оглядала його 1 дiм разом з Тiкако, Дiвчина здавалася йому
не просто прекрасною, образом краси i свiжостi. Здавалося, про неï
нагадувало все пахош у павiльйонi, мiнiатюра з портретом поета на стiнi.
Вiн згадав учораш-1 ню розмову з Юкiко i те, як безцеремонно втрутилася
в неï Тiкако, щоi
332
ЯГ.УНАРТ К AB А Б ATA. Тисяча журавлiв подiвано зявилася у павiльйонi,
перехопивши розмову й увагу на [*г.г. Здавалося йому, що знову над усiм
нависла ота ïï брудна пляма: Enno сковувало щось огидне й
брудне… Брудною була не тiльки Тпса- V.. що познайомила його з
донькою Iнамурiв, брудним був i вiн сам. i., такими думками й спогадами
застала його панi Оота, що прийшла Вi.iнi, дощ до нього у павiльйон, щоб
розказати, що Фумiко, ïï дочка, Я. пускає ïï
нiкуди i забороняє й думати про нього, а тепер вона крадь- и..мп
прийшла сюди, бо дочка думає, що в дощ мати не наважиться ви- I
ui. Навiщо ж прийшла панi Оота? Виявляється, Тiкако телефонувала
ïй. щоб сповiстити про майбутнiй шлюб Кiкудзi з Юкiко. То страшна
Пiка, сказала панi Оота. Вона все знає. Сьогоднi, коли вона по-
Ьiiiонила, щось ïй здалося пiдозрiлим. Я не вмiю прикидатися…
сь I чиму вона по телефону попередила панi Ооту: Не заважайте Знову I
Цiп, Тiкако. Оота ïï боялася, хоч i не збиралася перешкоджати
шлю- шi Кiкудзi, вона почувалася винною. I знову у павiльйонi вiдбулося
[ Ийiовання. Ще вчора з цього посуду пила юна Юкiко, а сьогоднi вiн
пони. цей посуд на стiл для Оота. Але виявляється, що цей посуд
давно
III знайомий вiн належав ïй та чоловiковi, поки той був живии. Отак
чиiiний посуд зєднав минуле й майбутнє, розфарбував
теперiшнє нацi итонами людських почуттiв. Панi Оота легко заманула
Кiкудзi в Ек.iI iнший свiт тiльки таким вiн йому видався, де нiби
стерлася iii.пiиця мiж ним i батьком. I таким сильним було вiдчуття того
iншо- Б. гнiту, що потiм Кiкудзi вже не вiднаходив душевноï
рiвноваги. Панi I (та, здавалось, не була звичайною земною жiнкою, а
скорiше первiс- иiiiо або останньою жiнкою на цьому свiтi. Вiн це вiдчув
i сказав, що I Lin зробила щасливим його батька, а ïï слова
щодо шлюбу з Юкiко чистили його минуле. Панi Оота було зле, вона
сказала, що передчу- ”п. свою смерть. Кiкудзi викликав таксi й одвiз
ïï додому. ïï холодна пука вислизнула з його, коли
вона виходила з машини. Як виявилося, Кiмавжди. Десь о другiй годинi
ночi подзвонила Фумiко й, сповiстив- про смерть матерi, попросила
Кiкудзi знайти лiкаря. I тодi Кiкудзi гiдi i гадався, що Оота наклала на
себе руки, не в змозi справитися зi сво- I ïм :iапiзнiлим грiшним
коханням, якого вона щойно зреклася, бажаю' чи iцастя Кiкудзi. Може,
тому вiн сидiв бiля телефона, заплющивши ( нчi, йому здалося, немов бiлi
журавлi знялися з фуросiкi Юкiко у веЧiрнє небо, що все палало в
його заплющених очах.
ОБРАЗ НА СIНО
Минув сьомий, поминальний день пiсля смертi панi Оота. А на- I iЧ'уПНОГО
дня Кiкудзi зробив вiзит спiвчуття Фумiко, Виявилося, що дiвчина зовсiм
сама. Коли вона запросила його увiйти в дiм, то вiн
333
ЯСУНАРI КАВАБАТА. Тисяча журавлiв побачив у вiтальнi перед урною з
прахом панi Оота та ïï фотогра квiти. Лише тi, що прислав
учора Кiкудзi. Замiсть вази квiти поставленi у глечик для чайноï
церемонiï сiно (глечик у стилi Сосiна (1441 1522), вiдомого майстра
чайноï церемонiï). Чея троянди i бiлi гвоздики на диво
пасували i до цилiндричноï ф<1 глечика, i до кольору: З-пiд
бiлоï поливи ледь-ледь проступав б; нець. Фумiко сказала, що мати
ставила у цей глечик i квiти, тi й не продала його разом з iншим чайним
посудом. Кiкудзi сiв п урною й, запаливши кадильну паличку, заплющив
очi. Вiн згад; ïï i думав, що призвело ïï до смертi
грiх чи любов? Ïï переслiд ло вiдчуття непозбутньоï
провини чи невгасима любов? Потiм явилося, що цiлий тиждень цiєю
самою думкою переймалася й мiко. Обидва вони почувалися винними перед
Оотою кожен за с Кiкудзi звернув увагу на фото покiйноï Ооти й
зрозумiв, що воно бу зроблене пiд час чайноï церемонiï: Таке
спокiйне обличчя. Ф ко це пiдтвердила й сказала, що сама вибрала це
фото, хоч на му мати дивиться трохи вбiк. Воно було зроблене рокiв за
пять ред цим, i Фумiко додала: Менi не хотiлося ставити ïï
останнє на якому вона дуже схожа на мене. Кiкудзi не знав, якими
слов^ вимолити в неï прощення. Його погляд упав на сiно, i вiн за
чив, що глечик дивний, приємний, як сон. Фумiко одразу ж вирiш ла
подарувати йому сiно, бо мати б це схвалила. Вони розмовля намагаючись
виговорити почуття провини, яке охопило обох. I Фумiко вимовила: Менi
здається, що мертвi потребують тiльки ного щоб ïх простили.
Можливо, й мама померла тому, що хот, здобути прощення. Вiдтак вона
пiднялася й пiшла з кiмнати. | тiм повернулася з тацею, на якiй стояли
двi поливянi чашки лiндричноï форми одна чорна, друга червона.
Чорна для чол ка, а червона для жiнки. Це були парнi чашки простоï
роботи, як не дорожили. Та у вчинку Фумiко не було пiдтексту. Вона була
щ^ й простодушна. Знання таємницi звязку ïхнiх батькiв та
смертi па: Оота поєднало ïх, як змовникiв. Вони обидва думали
про вiчну зад ку смертi, i Фумiко сказала: Навiть якщо ïï не
розумiли, то все о| смерть не можна виправдати. Смерть виключає
будь-яку надiю на i! розумiння… Вони обидва думали про одне:
простити й бути про ним. А це виявилося нелегко. Нарештi Кiкудзi й сам
попросив доз лити йому пiти. Фумiко подала йому вузлик з сiно. На проща;
вона ще просила пробачити ïï бiдну матiр i скорiше одружитися.
Удома, ставлячи у сiно бiлi гвоздики i бiлi троянди, вiн по мав, що
закохався по-справжньому в панi Оота лише пiсля ïï сме i про
це дiзнався лише завдяки ïï дочцi Фумiко. У недiлю вiн подз
334
I ___________________________________ Я СУ Н АРI КАВ А БАТА. Тисяча
журавлiв ”ïïïï дiвчинi, розумiючи, що та самотня, бо
не могла запросити й по- vr до себе, адже тi б дiзналися про самогубство
матерi. Вони трохи ”оговорили, вiн запропонував Фумiко прийти до нього,
а вона вiдмо- пася. Аж тут зявилася Тiкако. Безцеремонно почала
розглядати ”тю, вiдпускаючи ïдкi зауваження щодо покiйноï
Оота. Вона нiмини й нi перед ким не почувала провини. Коли роздратована
й зла Гiкпко вийшла з кiмнати, Кiкудзi залишився сидiти нерухомо, спо-
”i ïï даючи квiти: ïхнi бiлi й блiдо-рожевi пелюстки
зливалися з по- Мрхнею сiно в один суцiльний серпанок. На ïхньому
тлi Кiкудзi ”i и i ïï побачив образ зiщуленоï в клубочок
Фумiко, що плакала в запустiлому домi. МАТЕРИНА ПОМАДА
Кiкудзi застудився й останнi пять днiв пролежав удома. Того ран- ”” у
пiн, прокинувшись, милувався свiжою квiткою iпомеï, яку поставила
служниця у вазочку з висушеноï диньки. Якщо вiрити клейму, м
iшзочка була трьохсотлiтня, а квiтка, назва якоï перекладалася як
” иґiличчя ранку, либонь, до вечора завяне. Служниця, нiби здога-
цнiiшись про його думки, прибрала десь ту вазу з квiткою, щоб не банки
Кiкудзi. Вiн був усе ще нездоровий, а тому на якийсь час заснув.
Прокинувшись, побачив, що йде дощ, i подзвонив Фумiко. Оота-сан ïм
i хала… вiдповiв йому чийсь голос на тому кiнцi проводу . Дiзна-
щiiись вiд служницi про ïï новий номер телефона, вiн ïй
подзвонив. Виявляється, вона продала дiм i живе в подруги. Вiн
сказав, що як
” i iii.ки погляне на сiно, так i хочеться ïï побачити. Фумiко
простодушно вiдповiла: Та що ви… А в мене є ще одне…
Невеличка цилiн- чрi'чна чашка. Я збиралася i ïï подарувати
вам, але мама щодня нею iн > I юстувалася i на вiнцях пристала
ïï помада. Помада та наче вïла- iш, так що ïï
нiчим не вимиєш. Вони поговорили ще трохи й про дощ, який не
вщухав, i Кiкудзi запросив Фумiко вiдвiдати його. Коли вiн чекав,
несподiвано й непрошено зявилася Тiкако й почала команду- ”iiти: сiно
треба повернути, одруження, мовляв, слiд прискорити i
Псе iнше. Кiкудзi розсердився. А Тiкако правила далi: вона вже давшi
зрозумiла, чому та пiдступна Оота заподiяла собi смерть, адже хо-
iïла, аби Кiкудзi приглянув за ïï дочкою Фумiко. Кiкудзi
зрозумiв: Тiкако дала волю своïм глибоко вкорiненим ревнощам i
ненавистi. Нона отруювала цим i його. А тим часом заходила панночка Оота
i, побачивши, що в нього гостi, пiшла. Вiн ледве наздогнав ïï
i про- iiи до чайного павiльйону, поки не спровадить Тiкако Курiмото.
Вiн iiи:iивав ïï без поваги просто Курiмото. Та Фумiко смiливо
зайшла до ïï тильнi, не бажаючи ховатися, й привiталася з
Тiкако, вислухавши
335
Я_СУНАРI КАВ А Б АТА. Тисяча журавлiи i ïï спiвчуття, i
сентенцiï щодо матерi, i звiстку про те, що незабарiï тут уде
нова молода господиня, а отже, може, це востаннє вони змоï
жуть вiдвiдати чайний павiльйон Кiкудзi. Вона запропонувала iШ хопити и
подароване Кiкудзi материне сiно. Кiкудзi як мiг чин| тому опiр,
залишившись розмовляти з Фумiко у домi, поки ТiкЦ пiшла прибирати у
чайному павiльйонi. Фумiко, як обiцяла, приц- ела йому в подарунок ще
одне сiно — материну чашку, на обiД якоi збереглися темнуватi
слiди материноï помади. Розмовляючi нею, Кiкудзi побачив, яка вона
беззахисна без роботи, без домiвки, без матерi. Тому такою недоречною
здалася йому сама присутнiс| знавiснiлоï до дiвчини Тiкако, яка все
ж таки взяла глечик сiноЯ Дивлячись на те, як порядкує у
павiльйонi Тiкако, молодий чоловiï думав, яка дивна доля
буває у чайного посуду: минуло рокiв трис| вiдтодi, як виготовили
той глечик. Хто користувався ним перед пi нею Оота, чиï долi
залишили на ньому невидимий слiд? Чайна цi ремонiя налаштовувала на
думки про вiчнiсть. А Тiкако, начебто гiо-к кликана навчати цього iнших,
нiчого не розумiла, ïï думки й дiï булi прикутi до
земного. Тому Кiкудзi у вiдповiдь на пропозицiю влаштуï вати тут
через рiк чайну церемонiю на роковини смертi його баты| сказав ïй:
От було б кумедно поставити перед гiстьми не справжiЛ чайне начиння, а
пiдробки!.. Чайна церемонiя з пiдробками… МеН здається,
наче, в цьому павiльйонi завжди витає запах цвiлi й отруï них
випарiв. То, може, чайна церемонiя з пiдробленим посудом ро| жене цю
отруйну атмосферу. Пiсля таких поминок я розпрощаюсiИ чайною
церемонiєю… Але Тiкако правила своє, вона прийшла
отри%| мати вiдповiдь на пропозицiю про шлюб з Юкiко як сваха. Кiкудзi
д| монстративно вiдмовляє ïй. Вона ж, бажаючи хоч якось
дошкулити ! йому та Фумiко, пропонує тiй пiти вiд Кiкудзi разом.
Вони йдуть. ПвЩ ред тим Фумiко говорить, що ïй страшно, вона
боïться Тiкако. ПОДВIЙНА ЗIРКА
Тiкако продовжує свою гру. Одного разу вона прийшла вже у су* I
тiнках додому до Кiкудзi й сповiстила, що обидвi дiвчини i Фу. мiко, i
донька Iнамурiв повиходили замiж. Вiн почав згадуватiв Юкiко, але мiг
пригадати лише образ або певнi деталi одягу, але н I обличчя. Тiкако
дуже старалася пробудити жаль з приводу замiзН жя Юкiко, але його
скорiше засмутило iнше: Фумiко ж не збирала- I ся замiж, та ще й улiтку,
коли мало хто справляє весiлля. Проте вс| з ясувалося пiсля
дзвiнка Фумiко. Вона переïхала, влаштувалася нii роботу, але й не
збиралася виходити замiж, тим бiльше, що вiд часi смертi ïï
матерi минуло так мало часу. Виявляється, вона написалi
336
1 ЯСУНАРI КАВ А БАТА. Тисяча журавлiв .ипта Кiкудзi, але той прийшов
саме тодi, коли вона й сама завiтала цi) нього. Намагаючись забрати
свого листа, вона випадково наблизилася до Кiкудзi, i вiн вiдчув тепло
Ооти, тепло жiнки. Вони вече- iиiли, i Фумiко побачила, що молодий
чоловiк пє чай з подарованоï мн'iо чашки, на вiнцях якоï
збереглися слiди помади Ооти. Дiвчина ” гала наполягати, щоб вiн розбив
ту чашку, надто скромною вона iii здалася, аби нагадувати про матiр та й
про неï саму. Коли вони пiшли до чайного павiльйону в саду, аби
порiвняти подаровану чашi у сiно з тiєю, що була в скриньцi для
щоденного вжитку, то, по-
г iвивши ïх поряд, побачили очевидне: Та це ж чоловiча й жiноча
iпшки! Двi чашки стояли перед ним, як двi душi батькова i панi Оота.
Чашки були такi довершенi, нiби поглинали усi грiхи помер- iпх його
батька й Орти. ïхня присутнiсть була такою вiдчутною, що
*<>ли Фумiко почала мiшати чай у сiно, то сказала: Мама не
дає и шати. Вона таки розбила ту чашку, жбурнувши ïï на
камяний умивальник. Вона боялася порiвняння. Тiльки чашки? Але того
ветра Фумiко для нього стала незрiвнянною. Стала його долею. Вiн |*iбув,
що вона дочка Ооти: Ранiше його чарувала схожiсть доньки Я матерi. Йому
здавалося, нiби панi Оота якось незбагненно перевтiлилась у Фумiко.
Тепер Фумiко була тiльки Фумiко. Вiн нiби очистився: Невже його
врятувало грiхопадiння чистоï Фумiко?.. Фумiко о опиралась,
опиралася тiльки ïï чистота. Другого дня Кiкудзi по- I iвонив
ïй на роботу зi своєï контори, але там ïï не
було. Вiн подзвонив ще й у другiй половинi дня, але ïï нiде не
було. Попросивши на роботi Фумiко ïï адресу, вiн приïхав
на ïï квартиру, але дiвчинка ро. в дванадцяти, либонь, дочка
хазяйки квартири, сказала, що Фумi- чо поïхала ще зранку. Вона
сказала, що вирушає з подругою в подорож . Куди? Дiвчинка не знала
чи хтось ïй не велiв говорити. Кiкудзi н адав слова Фумiко: Смерть
iде за нами по пятах, i в нього задерев'янiли ноги. Холодний пiт
виступив на ньому: невже вона померла? Як же Фумiко могла померти, коли
його самого повернула цо життя?.. А Чи не було це розплатою за проявлену
розслабленiсть, >iку Фумiко, як i ïï мати вважала грiхом?
Зосталася на мою голову
I тiльки Курiмото… нiби випльовуючи злобу в обличчя уявному
вороговi, проказав Кiкудзi й поспiшив у затiнок дерев парку Уено.
Переклад з японськоï I.Дзюба
