Убога мова в нас! Хотiти й не могти
Убога мова в нас! Хотiти й не могти,
Нi друзям, нi чужим не перекажеш ти Того, що в грудях бє, немов
прозорi хвилi.
I марна вся жага невтолених сердець,
I перед вiчною оманою мудрець Схиляє сивину в йесилi.
Спроможен тiльки ти, поете, в слушну мить Крилатим звуком слiв схопити й
закрiпить I темнi сни душi, i трав зникомий запах.
Так для безмежностi лишивши дiл земний,
Юпiтерiв орел сяга височини Й раптових блискавиць приносить снiп у
лапах.
Переклад Г. КояурА
