Вiктор Забiла Соловей

Категории

1.   1 Поети-Романтики

Оригинал

Не щебечи, соловейку.
Пiд вiкном близенько;
Не щебечи, малюсенький.
На зорi раненько.
Як затьохкаєш, як свиснеш.
Неначе заграєш;
Так i б'ється в грудях серце,
Душу роздираєш.
Як засвищеш голоснiше,
А далi тихенько:
Аж у душi похолоне,
Аж замре серденько.
Зовсiм трошки перестанеш,
Лунь усюди пiде;
Ти в темну нiч веселися,
I як сонце зiйде.
Твоя пiсня дуже гарна,
Ти гарно й спiваєш,
 
Ти, щасливий, спарувався
I гнiздечко маєш!
А я бiдний, безталанний.
Без пари, без хати:
Не досталось менi в свiтi
Весело спiвати.
Сонце зiйде — я нуджуся,
I заходить — плачу:
Котру люблю дiвчиноньку,
Тiєï не бачу.
Довго й чутки вже не маю
Про милу дiвчину;
Цiлий вiк свiй усе плачусь
На лиху годину.
Не щебечи, соловейку,
Як сонце пригрiє!
Не щебечи, малюсенький,
I як вечорiє!
Ти лети, спiвай тим людям,
Котрi веселяться;
Вони пiснею твоєю
Будуть забавляться.
А менi такая пiсня
Душу роздирає! —
Гiрше б'ється .моє серце,
Аж дух завмирає.
Пугач менi так годиться:
Стогне, не спiває;
Нехай стогне коло мене
Да смерть возвiщає.
 
Коментар
В. Забiла у вiршi Соловей використовує прийом поетичного паралелiзму, щоб передати почуття закоханого лiричного героя. Герой говорить, як гарно спiває соловей — аж серце завмирає у тих, хто його слухає. I це зрозумiло, адже той соловейко закоханий, має дружину, гнiздечко. А вiн — бiдний, безталанний, не має нi пари, нi хати, не може одружитися з тiєю, котру любить. Тому просить соловейка не щебетати, не ятрити душу. До його настрою тепер бiльше пiдходить крик пугача — злого вiщуна. Написаний твiр у дусi народноï пiснi з усiма ïï жанровими ознаками, покладений на музику.

Метки

Соловей, ВIКТОР ЗАБIЛА, ЛIТЕРАТУРА УКРАÏНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ, ПОЕТИ-РОМАНТИКИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА, УКРАÏНСЬКОГО, РОМАНТИЗМУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ