IСТОРIЯ РУСIВ
Категории
Уривки
Гетьман Хмельницький, чуючи свою близьку кончину, зiбрав у себе в Чигиринi урядникiв од вiйська i урядiв i товариство з найзначнiшими козаками. Вiн вiддав належне ïхнiй мужностi i злагодi, якi допомогли йому здолати всi напастi, перемогти у тяжких вiйнах.На порозi смертi гетьман радив своïм соратникам триматися одностайноï згоди i братерства. Висловивши подяку ïм за послух до нього у вiйнах, за своє гетьманство та за довiр'я, яким його вшанували, вiн повертав своï клейноди та iншi знаки гетьманськоï влади i просив пробачити йому, якщо комусь завинив. Адже вiн завше мав щирi намiри i не жалiв для вiтчизни нi здоров'я свого, нi самого життя.
Наостанку Хмельницький звернувся до всiх з проханням
зробити йому останню приємнiсть: обрати собi ще за його життя гетьмана, якому б вiн мiг передати всi своï справи i дати потрiбнi поради. Гетьман запропонував на вибiр трьох чоловiк: полковникiв переяславського Тетерю та полтавського Пушкаренка i генерального писаря Виговського.
Урядники й козаки гiрко заридали, враженi словами Хмельницького про близьку смерть його та своє сирiтство, i просили гетьмана:
Син твiй Юрiй нехай наслiдує мiсце i гiднiсть твою!..Вiн же, подякувавши ïм за таку до нього пошану, сказав, що син його надто молодий, щоб взяти на себе важку державну справу. Присутнi всi запевнили недужогоу безпiдставностi його побоювань: адже Юрiю допомагатимуть добрi радники, яких гетьман може вибрати сам.
Хмельницький,
з упертого наполягання присутнiх, погодився на ïх волю. Запросивши до себе Юрiя, вiн вручив його пiд охорону Божу та ïхню опiку. Батько заповiдав синовi
служити отчизнi вiрно й щиро, пильнувати ïï, яко зiницi ока. Разом з тим вiн заклинав своïх товаришiв i однодумцiв
скрiпляти його [Юрiя]добрими порадами i постiйною мужнiстю. Хмельницький передав Юрiю клейноди, печать з усiма документами. 7 серпня 1657 року молодий Хмельниченко був урочисто проголошений гетьманом.
Старий гетьман мав ще нараду з урядниками й товариством, де було обрано радникiв i опiкунiв Юрiя — Виговського та Пушкаренка. 15 серпня, пробувши кiлька годин наодинцi з сином та його радниками, вiн помер.
Вся Украïна оплакувала Хмельницького, як батька рiдного. Люди кричали:
Хто ж тепер пожене ворогiв наших i захистить нас од них? Згасло сонце наше, i ми зосталися в темрявi на поталу вовкам ненажерливим!..
Похорон славетному гетьмановi було влаштовано з усiма вiйськовими та громадськими почестями. В супроводi великого вiйська i народу тiло його перевезли до власного гетьманського мiстечка Суботова i поховали в монастирськiй церквi з належними написами та епiтафiями.
