Крига на Одрi

Категории

1.   1 Лiна Костенко

Оригинал

В цьому роцi зима
Не вдягала бiлоï свити.
Часом вже й примiряла.
Та хтось ïï зразу крав.
Пошукала, поплакала...
Що ж робити? —
Бiдувала в старiй
Iз торiшнiх зiв'ялих трав.
Як коли лютувала,
Стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем.
Несла сум'яття вiтрiв.
Все збиралась на силi.
Та не встигла огледiться.
Як проснулись дерева
I на Одрi лiд потемнiв.
Крига буйно ломилась
У вiдкритi дверi протоки.
Лiд кришився, б'ючись
Об камiння берегове...
I нарештi по Одрi —
Темнiй, широкiй —
На останнiй крижинi
Самотня чайка пливе.
— Ти куди ж розiгналась?
Чи, бува, не до самого моря?
Чайки держаться гурту,
А ти вiдпливаєш одна.
А крижина тонка,
А крижина майже прозора...
Ну, а що, як ïï
Розмиє вода весняна?
Ну, а що, коли ïй
Та удержать тебе несила?
Затрiщить i вiдломиться...
Пiде вода кругами...
— Дивна людино!
Я ж маю крила.
Нащо крилатим Ґрунт пiд ногами?
Коментар
Непривiтна, похмура, безснiжна зима. Не на бiлих снiжних перинах ïй довелося бути, а в торiшнiй зiв'ялiй травi. Пошукала снiгу, поплакала, посперечалася, а що робити? Пройшов час, i довелося поступатися мiсцем веснi. Почався льодохiд на рiцi. Таку персонiфiковану картину природи змальовує поетеса. А далi — диво. Чайка самотня пливе. Ïï манять широкi морськi простори, не лякає небезпека, бо має вона крила. Що ж дивного? А те, що це алегорична картина i образ чайки алегоричний. Адже й серед людей є крилатi романтики, якi прагнуть нового, незвiданого, що не бояться мрiяти й дiяти. Ïхнi поривання не всi розумiють i схвалюють, але саме завдяки ïм вiдбутися прогрес людства.

Метки

Крига на Одрi, ЛIНА КОСТЕНКО, ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ, ЛЮДИНА?, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?, ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ, ЛЮДИНА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ