З дитинства: дощ
Категории
Оригинал
Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
вплетена дорога до батькiвськоï хати, вплетена хата на горi, як зелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоïть над дорогою,
уплетена рiчка, наче блакитна стрiчка в
дiвочу косу,
уплетена череда корiв, що спочивають на
тирлi.
А хмара все плете зелене i холодне волосся дощу.
Але усiм тепло,
усi знають: дощ перестане,
i хто напасеться, хто набiгається,
хто нахитається,
хто насидиться на горi,
хто належиться,
а хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гнiздо.
Автор створив своєрiдний неповторний образ дощу. Усi предмети та явища здаються вплетеними в пасма дощу, схожi на зелене волосся. У такий спосiб пiдкреслено специфiчне свiтобачення лiричного героя.
Метки
З дитинства: дощ, ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
