Ой ти, дiвчино, з горiха зерня

Категории

1.   1 Iван Франко

Оригинал

Ой ти, дiвчино, з горiха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твоï устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твоï очi сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тiï очi темнiшi ночi,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
I чом твiй усмiх — для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дiвчино, ясная зоре!
Ти моï радощi, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу.
Тебе кохаючи, загублю душу.
 
Коментар
Поезiя I. Франка Ой ти, дiвчино, з горiха зерня... створена за фольклорними мотивами з характерними ознаками народноï пiснi Лiричний герой закоханий, вiн дивується тому, як рiзнi якостi характеру поєднуються у його коханоï — уста — тиха молитва, а слово — гостре, як бритва. Дiвчина горда, зрозумiти ïï i здобути прихильнiсть, — як дiстати зернятко iз твердого горiшка, — дуже важко. Почуття любовi лiричного героя таке сильне, що вiн ладен згубити душу, вважає це i своєю радiстю, i своïм горем.
Поезiя покладена на музику.

Метки

Ой ти, дiвчино, з горiха зерня, IВАН ФРАНКО, ЛIТЕРАТУРА 70-90-х РОКIВ XIX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА 70-90-х РОКIВ XIX СТ, Ой ти, дiвчино, з горiха зерня, ЛIТЕРАТУРА, 70-90, РОКIВ, XIX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ