ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ
- 1 Народнi Думи
На Чорному морi, на каменi бiленькому
, стояла темниця кам'яна, де вже тридцять лiту неволi пробувало сiмсот козакiв,
бiдних невольникiв
. Прийшла до них дiвка-бранка Маруся, попiвна Богуславка I запропонувала вiдгадати, який тепер день у рiднiй землi християнськiй. Козаки — невольники вiдповiли, що давно вже забули, якi там днi у рiднiй сторонi. Маруся сказала, що завтра Святий Великдень. Зачувши це, кляли й проклинали невольники дiвчину, бо згадка про рiдну землю, рiдну вiру болем вiдiзвалася в ïхнiх душах. Тодi дiвка — бранка розповiла ïм, що ïхнiй пан турецький, вiд'ïжджаючи до мечетi, вiддає ïй ключi вiд темницi. Згодом Маруся вiдiмкнула темницю, випустивши бранцiв на волю, та й просила передати рiдним у Богуслав, щоб з неволi ïï не викупали, бо вона вже
потурчилась, побусурменилась
. Закiнчується дума зверненням до Бога:
Ой визволи, Боже, нас, всiх бiдних невольникiв,
З тяжкоï неволi,
З вiри бусурменськоï,
На яснi зорi,
На тихi води,
У край веселий,
У мир хрещений!
ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ, НАРОДНI ДУМИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ДУМА, ПРО, МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ, НАРОДНI, ДУМИ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
